Воронцов, Прийма, Крилова, Меньшиков, Панарін – про підсумки чемпіонату України з триатлону на спринтерській дистанції

Минулими вихідними після шестирічної перерви Київ знову приймав повноцінний старт з триатлону – чемпіонат України на спринтерській дистанції. Вашій увазі коментарі тріумфаторів першості, а також головного тренера збірної України з триатлону.

Віталій Воронцов, чемпіон України з триатлону на спринтерській дистанції:

«Київ рідний для мене, я виступаю за це місто й проживаю неподалік. Тому емоції та підтримка тут були найвищими! Плюс, високий рівень організації – все це зробило для столиці справжнє свято спорту. За великим рахунком, на дистанції мені вдалося все, що я планував. У тому числі плавання, хоча до першого буя була невелика дистанція і туди ми дійшли доволі щільною групою. Вже на вело я наздогнав основну групу, на заключному сегменті хотів більше відбігти – але Сергій Курочкін теж в хорошій формі й не залишав мені таких варіантів. Цей старт був для нас відбором на чемпіонат Європи, але й сам по собі титул чемпіона України є мотивацією. Мені важливо перемагати не лише на міжнародних стартах, але й вдома – це додає впевненості та підвищує мою самооцінку, як атлета.

До чемпіонату Європи є ще місяць часу, тому я зараз не на піку форми – працюємо далі. Поки що я не маю хорошого міжнародного рейтингу серед елітної групи триатлетів Європи і навіть не потрапляю в стартовий лист континентальної першості – мене відділяють від нього буквально кілька позицій. Я сподіваюся, що до старту чемпіонату Європи піднімуся в рейтинзі, або ж ITU розширять стартовий лист і я таки виступлю на континентальній першості.

Чи відчуваю я себе вже зараз зіркою українського триатлону? Ні, навпаки – відчуваю додаткову відповідальність. Звісно приємно, що після перемог на чемпіонатах України та інших змаганнях уваги до моєї персони стало більше. І небезпідставність цієї уваги потрібно підтверджувати результатом!»

Софія Прийма, чемпіонка України з триатлону на спринтерській дистанції:

«Старт змагань виявився зовсім неочікуваним. Звісно, я налаштована була боротися за нагороди, яким би не видався хід самої гонки. Тим паче, в день проведення чемпіонату України була сприятлива погода – це якраз мої температурні показники, мені важко виступати у спеку. Тому я в принципі показала свій максимальний результат і ним задоволена.

Переживання були, бо мала місце тривала перерва між стартами. До того ж, змагання в центрі Києва – це додаткова відповідальність для всіх нас! Плюс, чемпіонат України на спринтерській дистанції мав статус відбору на чемпіонат Європи, і всі готувалися відповідно. Мені вдалося зібрати всі три види триатлону, це в підсумку стало запорукою перемоги.

Так, у Києві не виступили Юлія Єлістратова та Марина Кирик. Ми лише за день до змагань дізналися, що Марина змушена буде пропустити старт через травму. Але, навіть знаючи стартовий лист, я завжди налаштовуюся винятково на власну роботу і на власні можливості»

Маргарита Крилова, срібна призерка чемпіонату України з триатлону на спринтерській дистанції:

«Я зробила декілька технічних помилок. Дещо не розрахувала вихід з води, мене «знесло» і я поглядом шукала понтон. Софійка ж навпаки – дуже грамотно підпливла і їй вдалося вибігти поперед мене. На вело ми їхали разом, і я помилилася з розворотом – почала повертати раніше, пригальмовувати… Софійка мені підказала, що поворот далі – але я вже втратила час і проти вітру не змогла наздогнати її. Чи був це прояв fair play з її боку? Абсолютно! Софія могла мені взагалі нічого не підказувати і робити свою роботу – але я не виключаю, що вона навіть десь трохи і чекала мене на вело, щоб разом їхати.

Цей старт дасть інформацію, в якій нині я перебуваю формі. Цими вихідними я виступатиму на етапі Кубка Африки в Тунісі, а потім – на етапі Кубка Європи в Дніпрі. До того ж, чемпіонат України зі спринту мав статус відбору на чемпіонат Європи – тому, в перспективі змагань на міжнародній арені, він був і відбірковим, і контрольним. Взагалі, я дуже довго чекала цей турнір у Києві – він був для мене довгоочікуваним, хвилюючим та емоційним. Хотілося виступити в центрі Києва – тут проживають багато моїх друзів, які нарешті на власні очі побачили той вид спорту, яким я займаюся. А сама організація – це просто ТОП! Маю визнати, що тут було не гірше, ніж на Кубках Європи.

Я дуже рада за свого коханого Івана Меньшикова, який також здобув медаль – бронзову. Подумки, під час гонки я за нього хвилювалася – до останнього не знала, яке місце він посів і як закінчив гонку. Я вважаю, що третє місце для нього є успіхом! І щиро його вітаю з цим здобуттям»

Іван Меньшиков, бронзовий призер чемпіонату України з триатлону на спринтерській дистанції:

«Все вийшло так, як я й планував! Було завдання випливти в першій групі, мені це вдалося – хоч і з невеличким відставанням, яке я відіграв по дорозі до транзитної зони. На вело ми добре спрацювалися і я їхав у першій групі, пам’ятаючи про біг і зберігаючи для нього сили. Ну і на третьому виді я вже віддав усі сили і дістався фінішу третім.

Це для мене успіх, бо раніше я жодного разу не був у трійці призерів на спринтерській дистанції. До того ж, через певні обставини впродовж місяця я не мав можливості повноцінно тренуватися. Тож у нашій з Маргаритою Криловою родині сьогодні свято – дві нагороди з двох можливих! Будемо відзначати це діло»

Едуард Панарін, головний тренер збірної України з триатлону:

«Перемога Воронцова та срібна медаль Курочкіна не стали якоюсь несподіванкою, тут все доволі закономірно. Я прогнозував, що третім фінішує Єгор Мартиненко – але Іван Меньшиков підготувався сильнішим. Щодо змагань у жінок, то Софія Прийма ще раз довела, що станом на зараз є однією з найсильніших – за досвідом, професіоналізмом, підготовкою і ставленням до справи.

Столиця є столиця! Я вважаю, що це надзвичайна подія, коли в центрі Києва проводиться серйозний представницький турнір з триатлону. У нас вийшла непогана синергія – компанія Run Ukraine зі своїм колосальним досвідом проведення масових стартів, і ми, що маємо свій досвід і відповідні знання у специфіці триатлону. Як бачимо, це дає хороший результат і я переконаний, що даватиме відмінний результат у перспективі. Цьогоріч у Києві ще відбудеться два старти, а на наступний рік змагань у самому Києві можливо буде більше.

Щодо відбору збірної України на чемпіонат Європи. Континентальна першість відбудеться в Австрії за місяць, і це буде новий формат на супер-спринтерській дистанції. Кваліфікація на континентальну першість теж доволі незвична. Вперше об’єднали молодь і дорослих спортсменів і зменшили кількість учасників у кожній з категорій. Навіть наш лідер серед молоді й серед еліти Віталій Воронцов – він навіть станом на зараз не потрапляє у стартовий список! Ми докладаємо максимум зусиль, щоб він таки представив Україну на чемпіонаті Європи. Наша команда ще формується, але на чемпіонаті України в Києві усі претенденти показали високий рівень майстерності та хороші результати»

Юрій Горобець: «Наше стратегічне завдання – завоювати як мінімум дві ліцензії на Олімпійські Ігри 2024 року»

Півроку – термін, упродовж якого Федерація триатлону України має нового президента в особі Юрія Горобця. Саме він взяв на себе відповідальність і очолив ФТУ на так званому зламі поколінь – коли досвідчені триатлети все частіше концентруються на тренерській роботі, а ще вчорашні юніори лише починають свої перші кроки в еліті світового триатлону. Вашій увазі – ексклюзивне інтерв’ю з президентом ФТУ про підсумки перших шести місяців роботи.

Вітаємо, Юрій Васильович! Сезон великого триатлону в Україні та світі тільки починається, але чи можемо ми вже зараз підбивати якісь попередні підсумки перших півроку роботи оновленого керуючого складу ФТУ? 

Звітно-виборча конференція відбулася на початку листопада 2020 року. Тобто, за цей час ми мали останній місяць осені, три зимових місяці і перших два місяці весни. Звісно, що за таких обставин ми можемо говорити лише про підготовку до сезону, а от вже про якість цієї підготовки нам більше скажуть результати наших триатлетів упродовж усього сезону.

Що стосується загальної організації та діяльності Федерації триатлону України. Якщо порівнювати з минулими роками, то у 2021-му олімпійському році ми отримали майже у два рази більше коштів від держави на розвиток нашого виду спорту та підготовку атлетів. Звісно, це великий позитив і нові можливості. Збірна України провела доволі ефективні зимові збори в Туреччині. По тим проміжним результатам, особливо біговим результатам, які показали наші лідери впродовж підготовки, ми можемо дивитися вперед з обережним оптимізмом! А от чи використають спортсмени цю ефективність підготовки – це питання станом на зараз є відкритим з декількох позицій. Річ у тім, що світова пандемія коронавірусу й надалі скорочує кількість міжнародних змагань, і за таких обставин планувати змагальні та тренувальні графіки наперед доволі складно.

Якими є головні завдання на сезон для збірної України?

Якщо ми говоримо про нашого першого номера Юлію Єлістратову, то звісно це вдалий виступ на Олімпійських Іграх. Під словом «вдалий» я маю на увазі не якісь чіткі й конкретні зайняті місця – Юля сама добре знає, на що вона готова, тож побажаємо їй дістатися фінішу на якомога вищій позиції.

Для решти команди основним стартом буде чемпіонат Європи, запланований на червень. Знову ж таки – якщо його не відмінять чи перенесуть через пандемію. Акцентуємо увагу і на тому, що вже зараз нашим триатлетам потрібно окреслювати власні амбіції на здобуття олімпійських ліцензій на Ігри 2024 року – вони мають зарекомендувати себе серед еліти світового та європейського триатлону і тягнутися якомога вище до лідерів. Це складно, це непросто – але іншого шляху немає.

А якими є стратегічні завдання на найближчі чотири роки, впродовж яких ви очолюватимете ФТУ?

Наше стратегічне завдання – завоювати як мінімум дві ліцензії на Олімпійські Ігри 2024 року. Наголошую – це мінімальна кількість ліцензій, яку ми визначили керуючим складом ФТУ як прийнятну для нас. Звісно, ми маємо паралельно працювати на більш далеку перспективу і розвивати наших дітей та молодь. Ми не припиняємо і не збираємося припиняти пошук талантів – добре, що в Україні є достатньо талановитих дітей, з якими можна працювати.

Якщо повернутися до спорту вищих досягнень, то нам також варто звернути увагу на перспективи збірної України в естафетній гонці – адже це теж тепер олімпійська дисципліна! Потрібно чимало працювати і кілька років спостерігати, комбінувати і пробувати різні склади команди на змаганнях різних рівнів. Станом на зараз, у нас є сильні досвідчені триатлети і перспективні та спраглі до перемог молоді спортсмени. Найближчі рік-два українська команда в змішаних естафетах – це стовідсотково буде сплав молоді з досвідом! А далі вже будемо дивитися в динаміці, що потрібно додати, щоб у підсумку ми отримали необхідний результат. Я глибоко переконаний, що при тій наявності перспективних спортсменів нам цілком до снаги створити хорошу команду за півтора-два роки.

У вашій команді є перший віцепрезидент і одразу шість віцепрезидентів по напрямках! Чи задоволені ви їхньою роботою впродовж першого півріччя і чи виконують вони взяті на себе обов’язки?

Всю нашу спільну роботу можна буде оцінювати лише в динаміці. У нас відбулося станом на зараз лише два внутрішніх старти і один міжнародний – тому ще не час підбивати підсумки. Скажу одне, що зараз усі працюють згідно взятих на себе зобов’язань – а вже про якість нашої роботи впродовж 2021 року ми зможемо поговорити восени на підсумковій Конференції.

Дмитро Черніцький: «Якщо в 2021-му в Києві ми зможемо зібрати 700-800 учасників – це буде хороший показник»

Цілком ймовірно, що 2021-й рік може стати революційним у розвитку аматорського триатлону в Україні! Труднощів багато – пандемія, низка непростих організаційних питань, високий рівень конкуренції з боку закордонних стартів… Проте Федерація триатлону України разом зі своїми партнерами та однодумцями теж не стоїть на місці! Цьогоріч одразу п’ять високоякісних стартів для аматорів у центрі Києва проведуть наші нові друзі – компанія Run Ukraine (беззаперечний лідер на ринку організації масових спортивних івентів) зі своїм новим та амбітним проєктом – Triathlon Ukraine! Ми поспілкувалися з генеральним менеджером Run Ukraine, співзасновником проєкту Triathlon Ukraine Дмитром Черніцьким. Бесіда вийшла цікавою, об’ємною та конструктивною – тож, вашій увазі лиш перша частина інтерв’ю з топовим функціонером зі світу аматорського спорту.

Десять років ми займаємося організацією спортивно-масових подій. Все починалося з Київського марафону – раніше це була одна подія, потім дві, три, згодом ми пішли в регіони й розширили власну географію. Фактично, в нас за плечами десять років розвитку й досвіду! Ми починали з нічого – в Україні навіть не було де подивитися і взяти з когось приклад, як організовуються спортивно-масові події, адже їх фактично не було. Окрім «Пробігу під каштанами», який тоді на стартах все, що мав – це футболка учасника, стартовий номер і стартова арка.

Якщо говорити про динаміку, то ми починали Київський марафон з 800-та чоловік. При тому, що 160 чоловік, наскільки я пам’ятаю, це були іноземці. Загалом, аудиторія переважно була вікової категорії 40+. А от за 2019-й рік – напевне, найкращий та найбільш результативний рік в нашій історії, Київський марафон за масовістю вже досягнув позначки 16 774 учасники! Загалом, наша Ліга зібрала близько 45 000 учасників у всіх подіях, які ми проводимо по всій території України.

Скільки і які саме старти входять у Лігу Run Ukraine?

Це Київський марафон та Київський напівмарафон, Дніпровський напівмарафон, Одеський напівмарафон, Львівський напівмарафон та Запорізький напівмарафон. В 2020-му році планували відкрити Харків і почати працювати там – але мала місце досить складна та нестабільна комунікація з місцевою владою та спортивною спільнотою, тому ми поки утримуємося від цієї ідеї.

Як і чому з’явилася ідея спробувати власні сили в організації масових змагань з триатлону?

Про триатлон ми вже говоримо давно. Якщо врахувати глобальне бачення компанії, – нам взагалі цікаво розвивати різні види спорту і пропагувати здоровий спосіб життя. Ми навіть себе пробували в крос-фіт напрямку, три роки ми організовували крос-фіт турніри! Але все ж таки прийшли до того, що ми більш схильні до циклічних видів спорту – біг, плавання, велосипед, триатлон та інші мультиспортивні дисципліни. Ми бачимо, що винятково бігова аудиторія – вона виростає з цього формату і хоче виходити за межі одного лише бігу! І ми воліємо пропонувати їй синергію. Тобто, певний перехід – пробувати себе не лише в бігові, але й переходити в триатлон. Ми чітко фіксуємо для себе, що люди й так переходять в триатлон. Взагалі, якщо говорити про стрімкий розвиток аматорського спорту в Україні, то триатлон тут точно не відстає від інших видів.

Що, на твою думку, спричинили справжній триатлонний бум серед аматорів в Україні?

Я б це пов’язував з двома аспектами. Перший – загальний, такий собі тренд здорового способу життя, який просто не міг обійти стороною масовий траиатлон. Все більше людей починають думати про власне життя та здоров’я, аматорський спорт набуває в їхньому повсякденні нового сенсу. Якщо будуть під цей запит різноманітні платформи та події – такий тренд розвиватиметься й надалі. І мені здається, що запит на це був завжди! Але якщо раніше цю функцію виконувала держава, яка мала певні клуби, структури, фізкультурно-спортивні товариства – то зараз весь цей рух в руках громадськості. З’явилося багато пропозицій, подій, клубів, і це є тим локомотивом, який рухає аматорський спорт вперед. А другий аспект – глобальний розвиток ринку спортивної індустрії. Це стосується не лише триатлону, а й всіх видів спорту загалом. До прикладу біг: люди, які лиш тільки починають бігати, вони не всі знають, що їм потрібно, в яких кросівках бігати, взагалі що таке напульсники, в якому одязі бігати й так далі… Я пам’ятаю, як 7-8 років тому люди приходили бігти марафон в кедах і бавовняних футболках! А зараз культура спорту змінилася – учасники приходять красиво і якісно одягнені, добре підготовлені. І дуже прикольно спостерігати за цією еволюцією, нашим спільним розвитком.

Але ж триатлон – це недешеве задоволення для учасників, і ти прекрасно це розумієш! Сюди не так просто залучити велику кількість аматорів. На яку кількість учасників ви загалом розраховуєте?

Я розумію, що станом на сьогодні приріст за кількістю учасників, можливо, буде не таким великим у порівнянні з тим таки бігом. За нашими підрахунками, приблизно 1000-1200 аматорів є в Україні, які взагалі колись приймали участь в триатлонних стартах. На робочій нараді з Федерацією триатлону України було озвучено цифру в орієнтовно 300 триатлетів-аматорів, які більш-менш регулярно виступають в Україні. Ми відштовхуємося від цих цифр і віддаємо собі звіт у тому, що ми не заходимо на такий самий ринок, яким є той таки біг. На перший рік, напевне, буде невелика кількість учасників – нас ще багато хто не знає в триатлоні. Але ми маємо чітку стратегію на 5 років, і перший сезон є для нас фундаментальним! Наше завдання цьогоріч створити й закріпити ті базові речі, стандарти якості, на яких ми будемо працювати подальші 5 років, а може й довше. За нашими підрахунками, якщо цьогоріч у Києві зможемо зібрати 700-800 учасників – вважаю, це буде добрий показник для першого року. Ми робимо різні кваліфікації та класифікації для учасників: є індивідуальна участь, командна участь та естафети. Ми працюємо з різними форматами, щоб залучити якомога більше учасників.

Яким має бути результат роботи за п’ять років, щоб ти назвав цей проєкт успішним?

В нас є стратегія на 5 років, у результаті ми хочемо наблизитися до того, щоб в Україну згодом завезти серйозні комерційні старти – я маю на увазі IRONMANChallenge Family або інші гіганти цього ринку. Ми хочемо виходити на інший рівень, виходити на певний фундамент і сприяти розвитку триатлону не лише в Києві, а й загалом в Україні. Таким чином, ми зможемо розвивати цілу культуру по всій території нашої держави!

На робочій нараді з ФТУ було досягнуто потенційної домовленості, що ваші п’ять етапів також будуть включені в одну єдину Лігу з 12-ти стартів впродовж 2021 року. З єдиною системою ліцензування, нарахування балів, рейтингів і так далі. Як тобі загалом ця ідея?

Я вважаю, що це дуже цікаве і класне рішення! Потрібно детально продумати саму систему Ліги, яку робить Федерація триатлону України. Стандартизувати систему нарахування балів, що допоможе лише прикрасити аматорський триатлон. Наприкінці сезону визначати найкращих триатлетів за категоріями, створити певний призовий фонд. Що стосується ліцензій – питання, над яким ми зараз проводимо чимало консультацій – ми цікавимося досвідом передових країн. Дивимося, як в тому напрямку працюють Федерації триатлону Великобританії, США, і робимо свої висновки. Ліцензія – це має бути не просто за 500 грн пластикова картка. Це мають бути різні градації та пропозиції для кожного, хто хоче тим займатися. На мій погляд, функція і роль Федерації – це створювати умови, правила, згідно яких усі будуть працювати. І якщо сьогодні ця ліцензія матиме певний статус, захищатиме учасника в тих чи інших питаннях, це буде здорово! Аудиторія зростає, і вона готова купувати продукт, який вирішуватиме їхні нагальні потреби.

Що конкретно має містити в собі ліцензія, щоб не бути просто пластиковою карткою за 500 грн?

В першу чергу, я пропоную страхування різних типів – інвентар, здоров’я і так далі. Також певна програма лояльності з партнерами ФТУ, хто надає якісь знижки Федерації, включаючи і організаторів стартів. Підв’язати всю систему – всі старти, які є в календарі, їхні організатори надають знижку на участь власникам ліцензій. Можливо навіть якась юридична підтримка, якщо вона потрібна. Тобто, все, що виходить з потреб триатлетів, які приймають участь в цих стартах. Також я робив би окремі пакети з різними умовами – для дорослих, юніорів, молоді та ветеранів, це зробить ліцензію доступною для різних верств населення. Ліцензія як продукт має давати певні переваги, а в ідеалі ще й давати можливість реєструватися на міжнародні старти, щоб ти ще й там не купував ліцензію.

*другу частину інтерв’ю з Дмитром Черніцьким ми опублікуємо найближчими днями на офіційному сайті Федерації триатлону України. Слідкуйте за оновленнями!

Олексій Щербіна: «Нові стартові костюми збірної України будуть готові за два-три місяці»

Вашій увазі – ексклюзивне інтерв’ю з першим віце-президентом Федерації триатлону України Олексієм Щербіною.

Олексію, вітаємо! Після Звітно-виборчої Конференції, за підсумками якої ми отримали нове керівництво Федерації триатлону України, минуло вже більше трьох місяців. Які можете зробити попередні висновки роботи оновленої структури ФТУ?

Я можу відзначити, що чинний президент ФТУ Юрій Горобець дуже активно приступив до своїх обов’язків. Він всіляко допомагає Національній збірній, яка нині перебуває на тренувальних зборах в Туреччині. І це дуже важливо! Я чув схвальні відгуки на адресу Юрія Васильовича зокрема від тренерського корпусу, від попереднього президента ФТУ Андрія Більди, від спортсменів. Також варто відзначити, що значно активізувалися віце-президенти Федерації, кожен/кожна по своєму напрямку – це як мінімум допоможе нам на шляху до популяризації триатлону як виду спорту, а також додаватиме приросту якості спортивних результатів у довгостроковій перспективі.

На зборах в Туреччині зараз працює достатньо серйозний тренерський колектив та всі провідні українські триатлети. Також варто відзначити, що Міністерство молоді та спорту значно збільшило фінансування – і не лише на триатлон, а й загалом на розвиток спорту в Україні.

Упродовж першої зустрічі керівного складу, ви пообіцяли взяти на себе забезпечення Національної збірної України з триатлону стартовими костюмами.

Так і є! За тиждень у мене запланована зустріч з представниками компанії-виробника стартових костюмів, який буде нашим контрагентом у цьому питанні. Після зустрічі ми приступимо до розробки дизайну стартових костюмів. За попередніми прогнозами, нові стартові костюми для збірної України будуть готові за два-три місяці. З огляду на умови попередніх домовленостей, ми поки не можемо назвати бренд.

Яким орієнтовно буде дизайн стартових костюмів для збірників?

Без сумніву, це будуть кольори національного прапора України. Ми розробимо декілька варіантів дизайну стартових костюмів, які спільно погодимо з генеральним секретарем та президентом ФТУ. І хоча питання забезпечення збірної України стартовими костюмами я взяв винятково на себе – глибоко переконаний, що в плані дизайну це має бути спільне консолідоване рішення.

Чи зможуть атлети збірної виступати в іншій формі?

На міжнародних офіційних стартах, атлети/атлетки Національної збірної України зобов’язані виступати саме в офіційно затверджених стартових костюмах.

А на чемпіонатах України?

На внутрішні змагання така вимога не поширюється зараз і не поширюватиметься в майбутньому.

Ви забезпечуєте всю збірну?

Лише основний склад. Я ще не знаю, як це буде затверджено на офіційному рівні – як співпраця ФТУ з певним брендом чи спонсорська допомога від першого віце-президента ФТУ в моїй особі. Але менше з тим.

Ви забезпечуєте збірників тільки стартовими костюмами?

Поки що мова йде лише про стартові костюми. На зустрічі керівного складу ФТУ в грудні минулого року Юрій Горобець наголосив на тому, що готовий взяти на себе виробництво повного комплекту екіпіровки. Я ж пообіцяв допомогти в плані забезпечення основного складу стартовими костюмами.

Чи варто нам чекати від нового складу Президії ФТУ чогось грандіозного та революційного в плані розвитку триатлону?

Я б сказав, що варто чекати не революційного – а саме на еволюційні зміни в плані розвитку та популяризації триатлону. На цей сезон заплановано велику кількість стартів – будемо сподіватися, що ситуація з пандемією піде на спад і ми станемо свідками багатьох внутрішніх та міжнародних змагань. Звідси, я очікую приросту кількості аматорів і, можливо, триатлетів елітної групи.

Упродовж передноворічного засідання Президії було затверджено стратегічне завдання на найближчий олімпійських цикл – три-чотири ліцензії на Олімпіаду-2024. Наскільки воно є реалістичним?

Це максимально оптимістичний прогноз в наших реаліях. Якщо нам вдасться повезти на Олімпійські Ігри-2024 двоє триатлетів і дві триатлетки від України, плюс мати ліцензію в естафетній команді, то це означитиме, що український триатлон вийшов на рівень планетарної еліти! Мається на увазі, з точки зору методології підготовки, з точки зору матеріально-технічної бази та організаційної структури Федерації. Але я, на правду, радше скептично налаштований щодо такого прогнозу… В моєму розумінні, навіть якщо ми завоюємо одну олімпійську ліцензію в жіночому заліку й одну в чоловічому – я вважатиму це величезним успіхом!

Серед нового керівного складу ФТУ точаться жваві дискусії, яким саме курсом має йти наш спільний корабель – популяризація та приріст кількості аматорів, чи гонитва за результатами професіоналів на офіційних стартах? Якою є ваша думка?

Я зараз скажу непопулярну річ, але станом на зараз у нас немає професіоналів. У нас є олімпійці! А триатлети-професіонали – це трошки з іншої опери. В України немає професійних триатлонних клубів, професійної ліги й так далі. В нас є триатлети-олімпійці, яким допомагає держава. Щоб отримати професійний рух, нам потрібно починати все спочатку. Станом на зараз, ми зациклені на тому, що у нас вже є і тримаємося за це – але я вважаю, що потрібно уявити собі, що в нас немає взагалі нічого! І почати будувати українських триатлон з самого початку. Такою є моя суб’єктивна думка.

Потрібно в першу чергу опікуватися дитячо-юнацьким триатлоном! Люди часто запитують – куди я можу віддати власну дитину на триатлон, до якого тренера, на яких умовах, якою є матеріально-технічна база? І відповідь нам усім, на жаль, не сподобається… Особисто я не розумію, куди можна в тому таки Києві віддати дитину на секцію триатлону! Є декілька великих міст, де проблема стоїть не так гостро. А в столиці у нас навіть немає відділення триатлону. Можливо і є, але про нього ніхто не чув і не знає.

Що стосується аматорів, то тут ситуація обнадійлива. Це самодостатні люди, і вони нікуди не дінуться – займатимуться й надалі триатлоном з користю для власного здоров’я, вони знайдуть і тренерів, і локації, і інфраструктуру. Але якщо ми хочемо бачити хороші результати на міжнародній арені за 10-15 років, то нам потрібно починати працювати з дітьми вже зараз.

Лев Медведєв: «До березня я не є головним тренером збірної України – ні де-юре, ні де-факто»

7 листопада 2020 року в Києві відбулася Звітно-виборча Конференція Федерації триатлону України. Її учасники затвердили цілу низку важливих кадрових призначень, зокрема проголосували за кандидатуру нового головного тренера Національної збірної України. Рішенням більшості членів Президії, наставником головної команди з цього сезону має стати досвідчений фахівець з Харкова Лев Медведєв! Проте, його кандидатуру ще має затвердити Міністерство молоді та спорту. Нині Лев Миколайович, як і майже всі збірники та їхні тренери, перебуває на зборі в турецькій Аланії. Вашій увазі – перше ексклюзивне інтерв’ю з головним кандидатом на посаду наставника збірної.

Лев Миколайович, вітаємо! Коли вас мають затвердити на посаді?

Станом на зараз, обов’язки головного тренера збірної України з триатлону й надалі виконує Едуард Панарін. Я не є працівником Міністерства молоді та спорту, тож не маю поки що відповідних повноважень – ні де-юре, ні де-факто. Затвердження моєї кандидатури профільним Міністерством відбуватиметься не раніше березня цього року – це стосується не лише збірної команди з триатлону, а й з усіх видів спорту, які є в орбіті Міністерства. Впродовж часу, який минув після Конференції, ми багато спілкувалися з Едуардом Панаріним та іншими тренерами, обговорювали критерії відбору, календар, інші нюанси. Можу сказати, що перспектива, яку ми плануємо вже зараз, це чотири-вісім років, два олімпійських цикли. Але я не хочу поки що говорити по персоналіям. Всі готуються, буде сезон – буде і над чим працювати.

Звісно, я маю свою концепцію підготовки збірної України з траитлону, яку я виклав ще впродовж Звітно-виборчої Конференції. Вона ґрунтується на двох основних принципах. Перший – ми зобов’язані підняти рівень важливості та відповідальності до результатів на міжнародних стартах. На моє переконання, за останні років п’ять у нас скалася наступна картина: атлети ставлять в пріоритет успішний виступ на чемпіонаті України, щоб потрапити в збірну, а що буде на чемпіонаті Європи чи інших головних міжнародних стартах сезону – це вже нікого не обходить… Я вважаю, що це в корені неправильно! Тому наше завдання і моє, як потенційно головного тренера збірної полягає в тому, щоб вибудувати таку систему, в якій головним показником успішності атлета групи Elite буде саме результат на міжнародних стартах і передусім на чемпіонаті Європи (по факту, головному старті сезону для переважної більшості українських триатлетів). У молоді та юніорів трохи інша ситуація, але їхню результативність на головних стартах і позиції в світі теж потрібно враховувати.

Другий момент – варто серйозно активізувати свої зусилля на шляху до розвитку дитячого-юнацького триатлону! За минулий рік у нас було лише два старти серед юнацької вікової групи і два старти – серед кадетської… За рік! Я не беру до уваги акватлон, дуатлон, інші дисципліни. Я кажу винятково за повноцінний триатлон. Уявіть собі, у нас з травня по вересень тепло і відмінна стабільна погода. У цей час діти, наше майбутнє, виходять на канікули і мають час для тренувань та змагань. Якщо діти не змагаються, не тренуються – у них зникає мотивація. Вони сідають за комп’ютери, йдуть десь на річку, абощо… І якщо ми їх не заохочуємо до триатлону в цей час, коли сам Бог велів – ми просто рубаємо самі гілку, на якій сидимо. Діти цих вікових груп узагалі мають змагатися ледь не два рази на місяць! А в нас було всього два старти за рік. Дякувати, в календарі на 2021 рік таких стартів уже вдвічі більше, але цього все-одно мало.

Загалом, я дуже довго можу розповідати, які саме принципи підготовки та розвитку, критерії та підходи до формування збірних команд я хочу винести на погодження тренерської ради та Президії ФТУ – але давайте дочекаємося мого офіційного призначення і вже тоді будемо спокійно говорити на цю тему.

Попередньо, на який період часу має бути розрахований ваш контракт?

Зазвичай стандартний контракт тривалістю на один рік з прицілом та пролонгацією на весь олімпійський цикл. Але зараз у всіх незвичайний, так би мовити «ковідний» рік – тому можуть бути різні варіанти.

Які ваші загальні враження від централізованого збору всієї команди в Аланії?

До цього року в нас зазвичай працювало декілька груп, які перебували в різних місцях. Група Гергія Драгуляна в Грузії та Вірменії, Сергія Яценка на Кіпрі, Сергія Лисова та Кирила Кривоноса тут в Туреччині. Цього року вийшло так, що всі працюють в Туреччині – але кожен тренер здебільшого зі своєю групою, в залежності від поставлених завдань та сформованого плану роботи. На першому зборі Драгулян, Лисов та Яценко працювали спільно, поєднували деякі види підготовки, особливо веловиїзди. Звісно, були індивідуальні плани – але багато завдань сходилося. Другий збір вже відрізняється як принципами роботи в кожній з груп, так і часом перебування в Туреччині.

Я не можу сказати, що нині відбулося об’єднання всієї збірної – на мій погляд, воно й не потрібне! Я вважаю, що в нас є декілька сильних тренерських бригад. І якщо їм потрібно для тих чи інших завдань об’єднуватися – вони це зроблять, жодних проблем я не бачу. Але особисто я переконаний, що локальна підготовка кожної групи по своєму окремо взятому плану є більш ефективним підходом.

Яка ваша функція зараз у Туречиині?

Я займаюся підготовкою винятково своєї спортсменки Дарини Москаленко, яка повернулася в Україну після виступів за збірну Азербайджану, а останнім часом відновлювалася від важкої травми. А шефства над іншими групами я не маю. Велика група наших триатлетів працює під керівництвом Сергія Яценка, і я не бачу сенсу вносити якісь корективи в його роботу, це дуже досвідчений тренер з великими досягненнями. Ми обговорюємо плани весняно-літніх стартів, календарні плани спортсменів. Така ж робота йде і з Георгієм Драгуляном та рештою наших тренерів.

Анна Абдулова: «Триатлети мають працювати над створенням свого медійного образу»

Два місяці тому, впродовж Звітно-виборчої Конференції ФТУ інтереси атлетів при Федерації триатлону України вперше представляла житомирянка Анна Абдулова. Її кандидатуру висунули спортсмени, а вже впродовж самої Конференції підтримали більшість делегатів. На переконання Анни, Комісія атлетів не повинна обмежуватися самим лиш правом голосу один раз на чотири роки… Ця структура має стати містком між атлетом та Федерацією. Деталі – в нашому матеріалі.

Вітаємо, Анно! В листопаді впродовж виборів президента ФТУ серед решти делегатів ти представляла професійних атлетів і мала право голосу. Вважаючи на щільність боротьби у першому турі виборів нового президента ФТУ, – можливо, саме голос чинних спортсменів у підсумку став вирішальним! Що загалом для тебе означає статус Голови Комісії атлетів при Федерації триатлону України?

Комісія атлетів – це дуже важлива структура, яка має впливати на процеси всередині ФТУ і мати свого представника. На розгляд Президії ми будемо подавати варіант відповідного документа про співпрацю, над ним нині працюємо. Зараз я за своїм головуванням збираю Комісію з певної кількості атлетів, орієнтовно п’ять-сім осіб, які увійдуть до робочої групи. Думаю, що до кінця січня ми вже оголосимо повний склад Комісії атлетів. Наше завдання – формувати позицію атлетів та потреби, які я, як представник атлетів, буду артикулювати перед Президією ФТУ. Вже зараз хочу наголосити, що будь-хто з українських триатлоністів та триатлоністок може написати чи зателефонувати мені, звернутися зі своїм питанням чи проблемою – я у вільному доступі й готова допомагати.

Чим безпосередньо опікуватиметься Комісія атлетів, про які потреби передусім йде мова?

Передусім це основні моменти, з якими спортсмени зустрічаються впродовж кар’єри – як під час змагань та тренувань, так і на елементарному побутовому рівні. Це потреби та побажання по екіпіруванню, методиках, умовах та локаціях проведення зборів, питання проживання, харчування, вітамінізації, тощо. Все, що могло б спростити атлетові тренувальний та змагальний процес і спрацювати на кінцевий результат. Адже я далеко не впевнена в гнучкості та комунікаційних здібностях наших тренерів – тому в особі Комісії атлетів українські спортсмени матимуть свій голос на рівні Федерації, і це є здорово!

Якою ти бачиш цю співпрацю: це буде боротьба «двох веж»? Чи навпаки – хоч і непроста, однак від того не менш конструктивна робота на благо спільної мети?

Боротися з Федерацією, працювати «від зворотного» – це пережитки минулого. Якщо ти не працюєш чітко в зв’язці, не тримаєшся паралелі «атлет-тренер-Федерація» і так далі – з того нічого доброго не вийде… Якщо немає спільної мети і всі учасники процесу йдуть якимось своїм окремо взятим шляхом, то це буде щось на кшталт «лебедя, рака і щуки». Тому всі ми зацікавлені в конструктивній роботі на єдиний спільний результат!

Гадаю, ми вже можемо відкрити невеличний секрет: найближчими днями відбудеться презентація нашого спільного проєкту прес-служби ФТУ та Комісії атлетів…

Так! Мова йде про сторінку Федерації триатлону України в соціальній мережі Instagram. Це потрібно було зробити давно – але краще зараз, ніж ніколи. Наповнюватимемо її цікавим, якісним та корисним контентом, щоб отримувати максимум задоволення і результату. Це наша добра ініціатива, допомагати розвивати наш вид спорту. Триатлон має стати супер-цікавим для всіх! Я хочу розривати дистанцію між триатлоном як професійним видом спорту, та звичайними людьми, які ніколи про нього не чули. Тож, як то кажуть, – слідкуйте за оновленнями!

Як розворушити наших атлетів бути теж більш активними в тому плані?

Гадаю, що перший час ми, як ініціатори та реалізатори цієї ідеї, будемо приділяти чимало свого особистого часу для наповнення сторінки. Маю надію, що коли українські триатлети побачать фідбек – вони самі почнуть проявляти ініціативу, долучатимуться до наповнення сторінки, ділитимуться цікавими фактами зі свого життя і кар’єри.

Ми всі шукаємо спонсорську підтримку – але якщо атлети не будуть приділяти час та увагу створенню свого медійного образу, то про що ми тоді говоримо? Лінитися вислати фото, не відповісти на кілька питань від прес-служби, а потім виставляти претензії – то про яку спільну справу і розвиток ми можемо вести мову?

На останній Президії було чітко окреслено завдання на прийдешній олімпійський цикл до Ігор 2024 – три-чотири олімпійських ліцензії. Що кажуть з того приводу атлети? Чи виставить нам сил і часу реалізувати мету?

Це буде дуже непросто, – але можливо! Проблема в тому, що зазвичай ми дуже довго «розкочигарюємомося» і думаємо, що все встигнемо… Як показує практика, тактика розтягувати процес здобуття ліцензій на два останніх роки відбору – вона не працює. Починати цю роботу потрібно вже зараз! Нам треба сфокусуватися на конкретних атлетах, чого не було раніше. Ми маємо визначити кандидатів на олімпійські ліцензії, спаринг-партнерів і тримати фокус. Звісно, за чотири роки може багато що змінитися, але без чіткого планування ми своїх завдань не реалізуємо.

Раніше дуже багато грошей виділялося на збори молодіжного, юніорського складу – ми возили дітей по сорок чоловік на збір у Туреччину, а потім у Федерації не вистачило грошей вивезти основну команду на чемпіонат світу з естафет… Все ще б нічого, але ж потім переважну більшість тих дітей, яких возили на збір – їх ніде не видно і не чути! Вони не стартують за кордом, нерідко взагалі кидають триатлон. І в підсумку ми залишалися і без молоді, і без претензій на додаткові олімпійські ліцензії. Це можна і треба змінювати!

Дмитро Черніцький: «Ми прийшли для того, щоб створювати нових триатлетів»

*продовження, перша частина інтерв’ю:

https://www.triathlon.org.ua/dmitro-chernickij-yakshho-v-2021-mu-v-kiyevi-mi-zmozhemo-zibrati-700-800-uchasnikiv-ce-bude-xoroshij-pokaznik/

Отже, в триатлон ви прийшли як мінімум на п’ять років! Чи робили ви попередній зріз ситуації в нашому виді спорту, на що є запит – що хочуть аматори, спонсори і що вони станом на зараз не отримують від організаторів?

Все дуже просто – аматори хочуть отримати якісні старти! Якщо говорити про якісь певні деталі в організації – це такий рівень, який вони бачать і відчувають на стартах за кордоном. У Польщі, Туреччині й так далі. Ми знаємо, що загалом є близько півтори тисячі атлетів-аматорів в Україні, які виступають на масштабних змаганнях – але в той же час ми бачимо, що з них лише 300-400 виступають в Україні! Левова частка аматорів віддають перевагу виступам за кордоном. 2020-й рік став винятком і багато хто з аматорів волею-неволею виступав удома, брав участь в українських стартах. З одного боку це добре! Проте, з боку іншого – завтра відкриються кордони і всі вони знову поїдуть на змагання за межі України.

Все просто: кількість якісних, дійсно якісних триатлонних стартів в Україні, про які говорять самі атлети, можна перерахувати на пальцях однієї руки! Тому наше завдання сьогодні створити якісний продукт, тим паче якщо ми говоримо про місто Київ. На моє переконання, столиці бракує великого класного турніру з триатлону, в центрі міста, де кияни та гості міста знайомилися б з триатлоном як видом спорту.

Якщо говорити про комерцію, спонсорів та партнерів – це один з ключових напрямків, над яким ми зараз працюємо. Поки що цей кейс є нульовим, так би мовити – у нас станом на зараз немає генерального спонсора під Triathlon Ukraine, але в той же час є потенційні спонсори та партнери, яким це цікаво. Є наша модель стосунків з різними компаніями, яка повністю виправдала себе по роботі з марафонами. Контракти з компаніями можуть бути різноманітними за тривалістю самого контракту та змістом. Також ми розвиваємо спортивно-бігову корпоративну культуру в багатьох компаніях, серед їхнього штату, в багатьох бізнес-напрямках. Це робота з двостороннім рухом! І я вірю, що в Україні є компанії та бізнес-структури, які зацікавлені залучатися в триатлон.

Наскільки важливо долучати до стартів з триатлону лідерів думок, зірок шоу-бізнесу, відомих людей, що мають певну репутаційну вагу?

Звісно, це такий собі стандартний шлях, яким ми йдемо. Коли дійсно є лідери думок, що бігають, їздять на велосипеді, плавають, взагалі займаються спортом. Саме в триатлоні нам дуже цікаво почати працювати з новими людьми! Можливо, ми тим самим створимо лідерів думок – які по факту такими вже є, але в інших сферах. Так само з бігом: багато з тих людей, які станом на зараз є амбасадорами Run Ukraine, вони не були спочатку великими бігунами. Маша КарачинаСлава ВардаАнатолій Анатоліч – усі ці люди почали бігати, приймаючи участь в наших подіях. Вони виросли в тому плані, почали бігати і популяризувати здоровий спосіб життя. Загалом, це є наша стратегія, і я б навіть сказав цінність – ми допомагаємо зрощувати таких лідерів думок, і ми з ними постійно потім працюємо. Ми один одному багато чого даємо, і мені це видається дуже правильною синергією.

Ми не біжимо за якимись там супер-хайповими зірками, що мають по півмільйона підписників у Instagram. Наприклад, відомий бізнесмен Євген Черняк: ми знаємо, що він бігає – але ми не біжимо за Євгеном Черняком, щоб він був нашим амбасадором! Нам цікаво працювати з тими людьми, які живуть цим видом спорту, які про нього розповідають, як той чи інший вид спорту змінив їхнє життя. Думаю, що за цим принципом ми працюватимемо і з триатлоном. Для нас важлива не лише спортивна складова, а й соціальна складова, яку несе вид спорту і створює можливості для інших людей трансформувати власне життя. Триатлон – станом на сьогодні дуже цікавий виклик для багатьох. Адже лінь – це та штука, яка заважає чималій кількості людей почуватися щасливими. І саме за рахунок спорту можна працювати над тим, здобуваючи певні навички і привчаючись до самодисципліни.

Ти пригадував, що деякі місцеві Федерації легкої атлетики чи місцева влада тих чи інших обласних центрів перекривали вам кисень, умовно кажучи – не давали зайти зі своїми змаганнями в їхні міста. Наскільки важливо на цьому етапі створення Triathlon Ukraine співпрацювати з Федерацією триатлону України?

Дуже важливо вміти об’єднуватися! Це правильний принцип, якому ми так само вчимося. Я розумію, що в цьому принципі є набагато більше, ніж якби працювати кожному окремо за своє. І тому співпраця з ФТУ – це гарна можливість сьогодні створювати щось спільне, велике і важливе. Час прийшов, і ми спільно хочемо творити цю історію. Я бачу винятково великі плюси від співпраці з Федерацією триатлону України. Чим більше буде організаторів та змагань, тим ширше ФТУ зможе популяризувати такий вид спорту, як триатлон. Головне завдання Федерації триатлону – це створювати ті правила гри, за якими будуть працювати всі організатори. Мова йде знову ж таки про ліцензування, стандартизацію й так далі.

Наскільки важливий на цьому шляху саме клубний підхід підготовки триатлетів-аматорів?

Всі події та змагання, де переважно виступають аматори, так чи інакше пов’язані з клубами! Адже якщо не буде подій – не буде клубів, і навпаки. З досвіду роботи з марафонами можу сказати, що клуби є таким собі ком’юніті, спільнотою в спільноті, яка працює безпосередньо з учасниками. Клуби не лише готують спортсменів-аматорів, забезпечують тренувальний процес, супровід і так далі – вони роблять це, умовно кажучи, «під дуже смачним соусом»! Є клуби більш фанові, є професійні, є такі, що роблять ставку на комунікацію – є самі різні проєкти. Це дуже цікаво і говорить про те, яким може бути різним біг, або ж триатлон! На цьому й будується сам вид спорту, як такий.

Я пам’ятаю, що на один з перших ваших марафонів ви привезли кількох зіркових кенійців! Решта учасників дивилися на них, як на інопланетян – це були чинні марафонці високого рівня підготовки, які виступали на серйозних міжнародних змаганнях, що в тому числі додавало статусності й вашим змаганням. За ними реально хотілося бігти! Чи є в планах у вас долучати, можливо, чинних чи колишніх зірок триатлону, щоб вони своєю присутністю на старті додавали цікавості та антуражу вашим змаганням?

Так, ми запрошували топових атлетів, здається це був 2012 чи 2013 рік. Але ці люди їдуть під серйозні гонорари, ми тоді виклали за приїзд кенійців чималеньку суму. Але тут така справа: коли тобі не вистачає бюджету закупити на всіх учасників марафону бананів чи води, а ти привозиш кенійців – маю визнати, що тоді це була помилка! До цього потрібно поетапно підходити. Ми розуміємо, що це буде класно, але не одразу. В напівмарафонах у нас лише на 8-9-й рік організації з’явилися кенійці, тепер ми вже маємо можливість сплачувати приїзд і відбирати певних атлетів, яких ми можемо і хочемо запросити. Це не лише Кенія – Ефіопія, Польща, Туреччина та інші країни теж мають своїх зірок бігу. При цьому ми створюємо як загальний залік, так і всеукраїнський залік – щоби наші спортсмени все-одно мали можливість здобути нагороди і заробити непогані призові.

Загалом, я не за популізм – я більше за системний розвиток. І не тільки я, а й всі ми. Популізм – він на якомусь етапі класний, ти когось привезеш, витратишся, це буде цікаво для певної аудиторії, хто знає цих людей… А є учасники, які не знають цих атлетів, і їм однаково хто там приїхав і на яких умовах. Тому наша стратегія буде більш побудована на роботі з аматорами, українськими аматорами. Адже ми прийшли для того, щоб створити нових триатлетів. В першу чергу, це створення нових умов для аматорів, клубів, щоб вони розвивалися. З’являться певні програми підготовки, які ми будемо популяризувати. На перший рік нам потрібно фундаментально закріпитися, щоб Україна почала триатлонити! А тоді вже можна привозити зірок, атлетів, робити певні призові й так далі. А зараз перед нами серйозний пласт базової роботи, яку потрібно виконати.

Перший віце-президент ФТУ організував зустріч з найшвидшим марафонцем планети!

Олексій Щербіна, який станом на зараз у Кенії проводить збір для триатлетів-аматорів, познайомив своїх підопічних з Еліудом Кіпчоге.

Напевне, у світі спорту знайдеться дуже невелика кількість людей, які б жодного разу не чули про Еліуда Кіпчоге та його епохальне досягнення! Олімпійський чемпіон Ріо-де-Жанейро з бігу на марафонській дистанції, володар численних світових рекордів набув популярності планетарного масштабу півтора роки тому. 12 жовтня 2019 року у Відні в парку Пратер в рамках Ineos Challenge кенієць подолав марафонську дистанцію з просто таки шаленим результатом 1:59:40, – таким чином, Кіпчоге став першою людиною світу, якій вдалося «вибігти» повний марафон з двох годин!

Екс-триатлет, а нині тренер та перший віце-президент Федерації триатлону України Олексій Щербіна вже другий рік поспіль взимку вивозить групу триатетів-аматорів на збір у Кенію. За словами Олексія, шалена ідея познайомитися з Кіпчоге, користуючись нагодою, проскочила в його голові ще минулоріч. А вже у 2021-му мрія мільйонів бігунів з усієї планети стала українською реальністю.

«Бажання зустрінеться з Еліудом було ще в минулому році, коли я проводив збір у Кенії. Але в той період, наскільки мені відомо, Кіпчоге був десь на виїзді – познайомитися з ним було фізично неможливо. А вже зараз нам довелося прикласти певних зусиль, витратити якусь кількість часу, щоб знайти його тренувальний табір та домовитися про зустріч. Скажу так – було б бажання! Якщо все проаналізувати, то не так вже й складно було матеріалізувати наш задум.

На правду, коли ми з ним зустрілися – навіть мову на мить відібрало… Ми не обговорювали з ним моменти тренувальних процесів, специфіку підготовки, абощо. В Кіпчоге не було так багато вільного часу. Ми обмінялися люб’язністю, зробили декілька фото, в принципі вже навіть цього нам було більш ніж достатньо. Але нам вдалося з ним зустрітися ще раз, буквально на другий день! Тим паче, мені вдалося трохи поговорити про специфіку підготовки з його спаринг-партнерами, ця інформація є не менш цінною.

Еліуд Кіпчоге та решта топових кенійських бігунів, як не дивно, тренуються в достатнього аскетичних умовах і подалі від сторонніх очей, щоб нічого не відволікало від процесу підготовки. Розклад тижня у нього досить типовий і не змінюється протягом року. Дуже помітно, як його команда про нього піклується, поважає і всіляко оберігає – це відчутно і в спілкуванні, і в поведінці.

На зборі нас десятеро, – аматори готуються до свого змагального сезону, і я їм допомагаю. Загалом, наш традиційний зимовий збір у Кенії заплановано на три тижні. 7 лютого вже повертаємося в Україну», – повідомив Олексій Щербіна.

Нагадаємо, 7 листопада 2020-го року в рамках Звітно-виборчої Конференції Федерації триатлону України Олексія Щербіну було обрано першим віце-президентом ФТУ. Тоді як у президентських перегонах беззаперечну перемогу в першому турі здобув підприємець та спортивний функціонер з Київщини Юрій Горобець.