Інтерв'ю - Федерація триатлону України

Юлія Єлістратова: «Олімпійські Ігри в Токіо – це мій далеко не останній бій!»

Вже за тиждень у Токіо стартують Олімпійські Ігри – головні змагання чотириріччя (а в нашій «ковідній» реальності – п’ятиріччя) у світовому спорті. Український триатлон у столиці Японії буде представлений єдиною спортсменкою – Юлією Єлістратовою, для якої Ігри в Токіо стануть вже четвертими за ліком у професійній кар’єрі. Про останні новини з табору найсильнішої триатлетки нашої країни – далі в ексклюзивному інтерв’ю.

Юлія, вітаємо! Наскільки нам відомо, ти нині в Житомирі і всі підготовчі збори, розстартовки та контрольні змагання вже позаду. Коли ти вилітаєш у Токіо та на чому зосереджуєшся у той період, який залишився до старту?

Вилітаємо в Токіо заздалегідь – 21 липня, адже маємо пройти всі передстартові процедури: брифінги, реєстрації, перевірку форми і т.д. На правду, мені було би краще вилітати пізніше, адже гонка відбудеться 27 липня. В Токіо та Японії загалом кліматичні умови мають бути сприятливими для мене! Я полюбляю виступати в спеку та в умовах високої вологості, звідси і непогані результати на Кубках світу в країнах Латинської Америки. Але знову ж таки – не дуже добре, що доведеться стартувати на шостий день перебування в країні…

В мене не залишається вибору, адже дуже багато азійських країн і досі зачинені на в’їзд. У той же час, НОК України вимагав терміново визначитися з місцем вильоту в Токіо. Ми до останнього розглядали варіант з Таїландом, але в підсумку від нього теж довелося відмовитися. Звісно, в ідеалі було би прилетіти на Олімпійські Ігри пізніше, щоб не потрапити в акліматизацію – такої можливості немає, бо процедура реєстрації починається заздалегідь. Раніше прилетіти теж не можемо – Японія впускає лише за п’ять діб до старту. Тому залишається сподіватися, шо мій організм швидко впорається з акліматизацією.

Це вже буде твоя четверта у кар’єрі Олімпіада! Тож, питання наступне: чи відчуваєш ти якесь особливе хвилювання, або ж радше участь в Олімпійських Іграх – для тебе вже цілком природній, ледь не буденний стан речей?

Коли «розморозили» рейтинг після пандемії, я не мала жодних хвилювань щодо факту здобуття ліцензії – високі позиції в олімпійській кваліфікації дозоляли мені спокійно готуватися до Олімпійських Ігор та планувати підготовчий процес. А всі змагання мали статус підготовчих. Якогось надзвичайного хвилювання я не відчуваю, Олімпійські Ігри в Токіо – це мій далеко не останній бій! Я не планую завершувати кар’єру після них і хочу виступати ще як мінімум один олімпійський цикл. Навіть скажу так, що планую виступати два олімпійських цикли, а далі побачимо. Забагато хвилюватися і ловити мандраж, навіть перед головними змаганнями чотириріччя – я не думаю, що це колись і комусь пішло на користь. Звісно, про якісь легковажні думки не може бути й мови! Однак, при цьому важливо не «згоріти» ще до гонки. Головне те, що ми підготувалися до змагань – а вже виходячи на старт я намагатимуся максимально насолоджуватися турнірною боротьбою, викладаючись при цьому на всі 100% своїх можливостей.

Як і де ти проходила заключну фазу підготовки до Олімпіади?

В триатлоні загалом ніколи не готуєшся до якоїсь однієї окремої гонки, одного старту. Підготовка до Олімпійських Ігор не розпочалася ось зараз останніми тижнями на зборі в Ерзурумі (Туреччина) або на попередніх зборах – це все довготривалий процес, і кожен період підготовки має свій етап. Я не можу сказати, що винятково під Олімпійські Ігри ми запланували зменшення навантажень. Як і раніше, серйозний акцент ми робили на плавальній підготовці – можливо, десь навіть у збиток велопідготовці та бігу, адже в моєму випадку плавання нині в абсолютному пріоритеті! Тож, робота триває дуже серйозна, і спортсмени знають – в середньогір’ї є своя специфіка підготовки, яка в підсумку має дати результат.

Мене готує мій чоловік Володимир Турбаївський, а також на своїх місцях в Україні працюють мої тренери Андрій Лайчук та Сергій Дрозд. Підготовкою я задоволена – звісно, на висоті тренуватися важче. І дихати важче, і м’язи відновлюються не так швидко. Але загалом я задоволена якістю підготовки, витримую навантаження та впевнено рухаюся до своєї мети.

В Ерзурумі ми проходили збір вперше – дуже своєрідна та незвична локація! Це геть не та готельно-ресторанна Туреччина, до якої ми всі звикли. На приклад, я їхала не велосипеді й місцеві жителі кинули в мене яблуком (сміється, – ред.)! Я про це навіть писала в своєму Instagram. Тут зовсім інша культура, інше виховання, – тут не звикли бачити людей на велосипеді. Мені, звісно, було неприємно… Тому, щоб зайве не привертати до себе уваги, я пішла в магазин і купила легку довгу сукню та штани. Культура водіння теж там своєрідна – практично ніхто з водіїв не дивиться в дзеркала заднього виду! Однак, при цьому (на мій подив) пішохід тут завжди правий. Люди переходять дорогу де заманеться, при цьому можуть писати смс і зайве не перейматися власною безпекою – їх пропускають.

Щодо змагальної практики, то в рамках підготовки я виступила на чемпіонаті України в Хмельницькому. Якщо говорити про міжнародну арену, то останнім часом відміняли ті старти, які підходили під мій підготовчий план – це Кубки світу в Нідерландах або в Кореї. Планували виступити на чемпіонаті Європи з дуатлону – мені він вписувався в графік підготовки, але мали місце певні організаційні моменти і ми відмовилися від участі.

Чи ставиш ти перед собою якесь чітке завдання на Олімпійські Ігри?

Ні, я вже намагалася поставити такі чіткі завдання на попередні Олімпіади, зокрема в Лондоні. Тоді я сильно «обпалилася» – невдало закінчила плавальний сегмент і згодом упала на вело. З іншого боку, як яскравий приклад я згадую свою срібну медаль на чемпіонаті Європи-2016 в Лісабоні – коли я виходила на старт без мандражу, якогось надто мотиваційного настрою і планів щодо позиції на фініші. Я просто змагалася на максимумі своїх можливостей і в підсумку завоювала срібну медаль.

З кожною Олімпіадою якість результатів, а з ним і конкуренція зростають в геометричній прогресії! Я бачу та відчуваю, як підвищується мій рівень – але і результат інших атлетів не стоїть на місці.

Давай змоделюємо: якби нинішня Юлія Єлістратова з її досвідом та вміннями виступала у 2008 році на твоїй першій у кар’єрі Олімпіаді в Пекіні, завоювала б місце в ТОП-10?

Однозначно! Претендувала б навіть на місце в ТОП-5. Не мені судити, це лише мої уявлення та відчуття – але сьогодні вже зовсім інші швидкості, ніж були 10-15 років тому.

Володимир Ризак: «Ми продовжуємо роботу над помилками й хочемо залишатися в триатлонній спільноті України»

Минулими вихідними місто Хмельницький перше в історії українського триатлону приймав офіційний представницький турнір – чемпіонат України з триатлону на олімпійській дистанції, який прийнято вважати одним з головних внутрішніх стартів сезону. Разом з тим, Хмельницький став господарем одного з етапів Всеукраїнських змагань Дитяча триатлонна Ліга та командного чемпіонату України в змішаних естафетах.

Однак, тривалий період часу ймовірність проведення у Хмельницькому цього переліку турнірів була під великим питанням! Лише за тиждень до старту проблеми в комунікації вдалося владнати і врешті решт організувати чемпіонат України. Про причини невизначеності та попередні підсумки вистражданої внутрішньої першості ми поговорили з головним організатором змагань з триатлону в Хмельницькому, президентом тамтешньої обласної Федерації триатлону Володимиром Ризаком.

Вітаємо, Володимире! Як загалом ви би могли оцінити рівень організації та проведення ЧУ з триатлону на олімпійській дистанції в Хмельницькому, враховуючи всі обставини, з якими усім нам довелося зіштовхнутися?

Якщо говорити про загальну оцінку, то я би поставив «4-». Мінус все ж таки за перший день і за велоетап. Не змогли ми забезпечити повне перекриття дороги і мали місце поодинокі випадки, коли машини виїжджали на трасу. Недопрацювали ми і в плані волонтерів. Плавальним та біговим етапами ми загалом задоволені, хоча по першому дню там теж були нюанси. Якщо говорити загалом, то мені в організаційному плані цей чемпіонат дався дуже важко. Напевне, передусім через стислий термін підготовки до нього, і ми всі спостерігали в інформаційному полі ці «гойдалки» – то буде чемпіонат України проходити в Хмельницькому, то не буде… Затягнувся процес перемовин з міською владою щодо перекриття доріг для велоетапу, кілька разів змінювався маршрут, мова взагалі йшла про те, щоб проводити змагання без велоетапу… Але в останній момент, буквально за лічені дні до старту ми таки знайшли спільну мову з поліцією та міською владою, досягли компромісу щодо маршруту велоетапу, затвердили його і все ж таки змогли організувати та провести змагання.

В чому конкретно проблема і чому внутрішня першість та етап ДТЛ були під загрозою зриву?

Здебільшого через неузгодженість з міською владою на предмет маршруту велоетапу для чемпіонату України на олімпійській дистанції. Ми хотіли обрати найкращу трасу, зробити так, щоб атлети долали не 10-15 кіл впродовж 40 км, а 5-6 кіл. І той маршрут, який ми заявляли – він проходить центральними вулицями міста, де курсує громадський транспорт. Своєю чергою, міська влада хотіла знайти паритет між нашими потребами як організаторів чемпіонату України з триатлону – і містянами та їхніми потребами, не створювати дискомфорту для людей. Як виявилося, ми поки що не готові до того, щоб перекривати місто на три-чотири години. В підсумку було знайдено компромісний варіант, який, звісно, не став ідеальним – але дозволив провести низку змагань упродовж двох днів.

Федерація триатлону України підставила нам своє плече і дуже сильно допомогла в плані організації чемпіонату України. Допомогла і теоретично, і практично! Хочу особливу подяку висловити колегам зі Львова та Одеси, панам Анатолієві Галецькому, Анатолієві Шевчуку, а також Едуарду Панаріну. Ще за тиждень до старту Едуард Євгенович приїхав до Хмельницького і безпосередньо допомагав владнати нам усі проблемні питання.

Які відгуки за підсумками змагань ви отримали від учасників?

Щодо фідбеку від учасників, то особисто я в більшості чую позитивні відгуки. Всі наші промахи вони переважно завуальовують відомою фразою про те, що «не помиляється той хто нічого не робить». Звісно, робити таку велику спортивну подію вперше у великому місті, обласному центрі завжди важко, і я віддаю собі звіт у тому, що деякі моменти та помилки були допущені. З іншого боку, змагання таки відбулися, нічого геть критичного не сталося і учасники в переважній більшості залишилися задоволеними. Чую коментарі та відгуки про те, що нами була добре організована транзитна зона, місце змагань та локація, нагородження аматорів та професіоналів. У будь-якому разі, ми продовжуємо роботу над помилками, робимо висновки й хочемо залишитися в триатлонній спільноті України.

На ЧУ в Хмельницькому виступила беззаперечна лідерка українського триатлону Юлія Єлістратова, яка не так часто тішить нас власною присутністю на внутрішніх стартах!

Так, і я був щасливий з того, що в нас виступила можна сказати легенда українського триатлону Юлія Єлістратова! Для мене це було одним з козирів у рукаві перед журналістами та чиновниками, коли мене запитували про змагання і про тих, хто прийматимуть в них участь. Це дуже знаково, що за два тижні до старту Олімпійських Ігор до нас приїжджає триразова учасниця Олімпіад, яка відібралася вже й на четверту і виступить у Токіо. На жаль, через організаційні клопоти я так і не встиг познайомитися та сфотографуватися з Юлією, але сподіваюся, що така нагода ще випаде мені в майбутньому!

Хмельницький лише в цьому сезоні всерйоз і на офіційному рівні долучився до ФТУ. Якою є динаміка розвитку нашого виду спорту в регіоні?

Ми сподіваємося, що в Хмельницькому з часом з’являться не лише ініціативні групи та бажання проводити чемпіонати України, а й власні спортсмени-триатлети! Звісно, за рік-два ми не зможемо виховати своїх амбітних атлетів високого рівня, які би претендували на медалі юніорського чи дорослого чемпіонату України – але вже зараз ми працюємо над восьмирічною програмою для наших дітей і віримо в її ефективність. Вже півроку функціонує відділення триатлону в ДЮСШ, і я переконаний, шо з часом це дасть свій результат. Ми докладаємо для цього максимум зусиль, а міська та обласна влада всіляко підтримують нас на цьому шляху.

Щодо звітного, в чомусь революційного для нас сезону, то на початку року ми запланували серію з п’яти змагань для аматорів, які об’єднані в загальний рейтинг та йдуть у спільний залік Української триатлонної Ліги. Три турніри ми вже провели, далі – спринтерська дистанція в мікрорайоні Озерна. Вона запланована на День Незалежності, тож запрошуємо всіх охочих аматорів долучитися і поборотися за нагороди та залікові бали».

Додамо, що беззаперечні перемоги на чемпіонаті України з триатлону на олімпійській дистанції в Хмельницькому в категорії Elite здобули лідери збірної України Юлія Єлістратова та Віталій Воронцов. В категорії U-23 золоті медалі вибороли той таки Воронцов, а також перспективна триатлетка з Білої Церкви Софія Ткач. Ну а в командному заліку найвища сходинка п’єдесталу пошани підкорилася збірній команді Києва.

ПРОТОКОЛ. Чемпіонат України з триатлону на олімпійській дистанції

Старт і фініш відбулися в центрі Хмельницького, на території Молодіжного парку. Старт плавального етапу організували на центральному пляжі, на березі річки Південний Буг – два кола по 750 метрів. Стартове містечко розташовувалося на території автомобільної парковки, яка була заздалегідь повністю звільнена під потреби змагань. Велоетап містив у собі сім кіл, а біговий сегмент проходив набережною, довжина одного кола – 2.5 км.

Сергій Лисов: «До змагань Dnipro Triathlon Fest без ліцензії ми нікого не допустимо!»

Вже найближчими вихідними у Дніпрі відбудеться традиційно найбільш грандіозна подія в українському триатлоні – Dnipro Triathlon Fest, в рамках якого наша держава майже щороку приймає єдиний для нас турнір серії ETU та ITU. Цьогоріч на етапі Кубка Європи буде представлено одразу 25 держав, зокрема своїх атлетів делегували і країни-дебютантки. Більше інформації – в розлогому інтерв’ю з головним організатором Dnipro Triathlon Fest, віцепрезидентом Федерації триатлону України Сергієм Лисовим.

Пане Сергію, чим Dnipro Triathlon Fest 2021 буде принципово відрізнятися від турнірів зразка попередніх років?

Головна відмінність – це, звісно, специфічна підготовка до етапу Кубка Європи. Особливо це стосується останнього тижня до старту, коли підготовка стала дуже напруженою… Все це через нові проепідеміологічні правила, які змушують організаторів, суддів та учасників змагань заповнювати різноманітні форми, робити тести і таке інше. Ми змушені організувати проведення ПЛР тестувань для учасників перед поверненням на батьківщину, робити тести на антиген, проводити наради з медичними закладами, враховувати всі стандарти та вимоги – звісно, все це значно ускладнює організацію самих змагань. Але нічого не поробиш – такі вимоги часу і під них ми змушені підлаштовуватися.

Чи будуть цьогоріч на етапі Кубка Європи представлені країни, які ще жодного разу не делегували до нас своїх атлетів?

На Dnipro Triathlon Fest буде представлено 25 країн, і це є достатньо широке представництво. Є також і країни-дебютанти етапу Кубка Європи в Дніпрі – зокрема, це Таїті, Норвегія. Але варто відзначити, що нині дуже щільний графік етапів Кубка Європи, змагання по суті відбуваються щовихідних. Тому така щільність дещо розпорошила атлетів по їхній участі в змаганнях – довго не було жодних міжнародних стартів, а от зараз навпаки – низка Кубків Європи, Кубки Африки, Світова серія… Тому кількісно ми, на правду, очікували більше учасників – особливо в змаганні юніорок. До того ж, геополітичні проблеми Білорусі завадили участі не менш як десяти спортсменів та спортсменок з цієї країни.

Скільки очікуєте аматорів?

Щодо аматорів, то цьогоріч ми включили до програми Dnipro Triathlon Fest командну гонку, на тріал заявлено 12 чи 13 команд. Починаючи з 2021 року, ми на рівні Федерації триатлону України створили окремий залік для аматорів – Українську триатлонну Лігу, і це додає особливого антуражу! Триває боротьба за рейтингові бали на всіх рівнях, а турнір в Дніпрі без сумніву є рейтинговим і одним з основних. Станом на зараз, заявлено вісім клубів, які дотрималися всіх правил заявки та є зареєстрованими. Загалом, аматорів уже заявлено більше трьох сотень учасників! І це найбільша кількість – принаймні, я не пригадаю жодного старту, який би збирав таку кількість аматорів. Загалом, буде представлено 38 міст України.

Певні складнощі виникли з перереєстрацією аматорів. Багато хто з них зареєструвався на змагання ще минулого року (нагадаємо, що у 2020-иу році через пандемію коронавірусної хвороби етап Кубка Європи в Дніпрі було відмінено), а перереєстрація була відкритою до середини травня. Але є також аматори, які називають себе «аналоговими» – вони не користуються соціальними мережами, не дивляться телебачення і не читають новин. Тому і не володіють актуальною інформацією – звідси проблеми з термінами реєстрації, перереєстрації, таймінгом… У них все вирішується винятково за допомоги телефонного дзвінка і в останній момент. Це сильно виснажує нас організаторів, забирає купу часу і створює дискомфорт. Також наголошую, що для аматорів буде групова гонка, і розділочні велосипеди будуть заборонені!

Користуючись нагодою, вже вкотре наголошу – без ліцензії до змагань нікого не буде допущено! Буде опція придбання одноразової ліцензії вже на місці старту, однак без ліцензії ніхто не виступатиме. Такими є правила, потрібно навести лад у цьому питанні. І я також закликаю інших організаторів аматорських турнірів з триатлону – наявність ліцензій має бути принциповою позицією для нас, не можна в цьому питанні закривати очі й проявляти халатність.

Чи додають клопоту примхи небесної канцелярії? Цьогоріч ми мали аномально холодну весну, тож чи встигне прогрітися вода за ті лічені дні, що лишилися до старту?

Увесь тиждень місто Дніпро поливає дощ… Ночі стали холоднішими, я думаю температура води у день змагань не сягне вище 18-19 градусів за Цельсієм. Тому ми з високою долею ймовірності дозволятимемо стартувати в гідрокостюмах як аматорам, так і атлетам-професіоналам.

На етапі Кубка Європи на дистанцію після дискваліфікації вийде господар траси, улюбленець місцевої публіки Дмитро Маляр! Яким є його головне завдання після такої великої перерви?

Три з половиною роки перерви у змаганнях – це дуже довгий період, і він сильно дається взнаки. Станом на зараз, у Дмитра немає належної швидкості, відчуття траси, змагальної практики… Але Маляр вже двічі стартував на змаганнях після завершення терміну дискваліфікації і ми можемо констатувати певний прогрес. На чемпіонаті України з триатлону на спринтерській дистанції він посів шосте місце при третьому результаті на біговому сегменті. І для нього стартувати у Дніпрі є справою принциповою, це змагання у його рідному місті! Цьогоріч Дмитрові виповнюється 37 років, і це справжній спортивний подвиг. Не всі вірили, що він повернеться, але потрібно віддати належне – він знайшов мотивацію для себе і не зламався.

Воронцов, Прийма, Крилова, Меньшиков, Панарін – про підсумки чемпіонату України з триатлону на спринтерській дистанції

Минулими вихідними після шестирічної перерви Київ знову приймав повноцінний старт з триатлону – чемпіонат України на спринтерській дистанції. Вашій увазі коментарі тріумфаторів першості, а також головного тренера збірної України з триатлону.

Віталій Воронцов, чемпіон України з триатлону на спринтерській дистанції:

«Київ рідний для мене, я виступаю за це місто й проживаю неподалік. Тому емоції та підтримка тут були найвищими! Плюс, високий рівень організації – все це зробило для столиці справжнє свято спорту. За великим рахунком, на дистанції мені вдалося все, що я планував. У тому числі плавання, хоча до першого буя була невелика дистанція і туди ми дійшли доволі щільною групою. Вже на вело я наздогнав основну групу, на заключному сегменті хотів більше відбігти – але Сергій Курочкін теж в хорошій формі й не залишав мені таких варіантів. Цей старт був для нас відбором на чемпіонат Європи, але й сам по собі титул чемпіона України є мотивацією. Мені важливо перемагати не лише на міжнародних стартах, але й вдома – це додає впевненості та підвищує мою самооцінку, як атлета.

До чемпіонату Європи є ще місяць часу, тому я зараз не на піку форми – працюємо далі. Поки що я не маю хорошого міжнародного рейтингу серед елітної групи триатлетів Європи і навіть не потрапляю в стартовий лист континентальної першості – мене відділяють від нього буквально кілька позицій. Я сподіваюся, що до старту чемпіонату Європи піднімуся в рейтинзі, або ж ITU розширять стартовий лист і я таки виступлю на континентальній першості.

Чи відчуваю я себе вже зараз зіркою українського триатлону? Ні, навпаки – відчуваю додаткову відповідальність. Звісно приємно, що після перемог на чемпіонатах України та інших змаганнях уваги до моєї персони стало більше. І небезпідставність цієї уваги потрібно підтверджувати результатом!»

Софія Прийма, чемпіонка України з триатлону на спринтерській дистанції:

«Старт змагань виявився зовсім неочікуваним. Звісно, я налаштована була боротися за нагороди, яким би не видався хід самої гонки. Тим паче, в день проведення чемпіонату України була сприятлива погода – це якраз мої температурні показники, мені важко виступати у спеку. Тому я в принципі показала свій максимальний результат і ним задоволена.

Переживання були, бо мала місце тривала перерва між стартами. До того ж, змагання в центрі Києва – це додаткова відповідальність для всіх нас! Плюс, чемпіонат України на спринтерській дистанції мав статус відбору на чемпіонат Європи, і всі готувалися відповідно. Мені вдалося зібрати всі три види триатлону, це в підсумку стало запорукою перемоги.

Так, у Києві не виступили Юлія Єлістратова та Марина Кирик. Ми лише за день до змагань дізналися, що Марина змушена буде пропустити старт через травму. Але, навіть знаючи стартовий лист, я завжди налаштовуюся винятково на власну роботу і на власні можливості»

Маргарита Крилова, срібна призерка чемпіонату України з триатлону на спринтерській дистанції:

«Я зробила декілька технічних помилок. Дещо не розрахувала вихід з води, мене «знесло» і я поглядом шукала понтон. Софійка ж навпаки – дуже грамотно підпливла і їй вдалося вибігти поперед мене. На вело ми їхали разом, і я помилилася з розворотом – почала повертати раніше, пригальмовувати… Софійка мені підказала, що поворот далі – але я вже втратила час і проти вітру не змогла наздогнати її. Чи був це прояв fair play з її боку? Абсолютно! Софія могла мені взагалі нічого не підказувати і робити свою роботу – але я не виключаю, що вона навіть десь трохи і чекала мене на вело, щоб разом їхати.

Цей старт дасть інформацію, в якій нині я перебуваю формі. Цими вихідними я виступатиму на етапі Кубка Африки в Тунісі, а потім – на етапі Кубка Європи в Дніпрі. До того ж, чемпіонат України зі спринту мав статус відбору на чемпіонат Європи – тому, в перспективі змагань на міжнародній арені, він був і відбірковим, і контрольним. Взагалі, я дуже довго чекала цей турнір у Києві – він був для мене довгоочікуваним, хвилюючим та емоційним. Хотілося виступити в центрі Києва – тут проживають багато моїх друзів, які нарешті на власні очі побачили той вид спорту, яким я займаюся. А сама організація – це просто ТОП! Маю визнати, що тут було не гірше, ніж на Кубках Європи.

Я дуже рада за свого коханого Івана Меньшикова, який також здобув медаль – бронзову. Подумки, під час гонки я за нього хвилювалася – до останнього не знала, яке місце він посів і як закінчив гонку. Я вважаю, що третє місце для нього є успіхом! І щиро його вітаю з цим здобуттям»

Іван Меньшиков, бронзовий призер чемпіонату України з триатлону на спринтерській дистанції:

«Все вийшло так, як я й планував! Було завдання випливти в першій групі, мені це вдалося – хоч і з невеличким відставанням, яке я відіграв по дорозі до транзитної зони. На вело ми добре спрацювалися і я їхав у першій групі, пам’ятаючи про біг і зберігаючи для нього сили. Ну і на третьому виді я вже віддав усі сили і дістався фінішу третім.

Це для мене успіх, бо раніше я жодного разу не був у трійці призерів на спринтерській дистанції. До того ж, через певні обставини впродовж місяця я не мав можливості повноцінно тренуватися. Тож у нашій з Маргаритою Криловою родині сьогодні свято – дві нагороди з двох можливих! Будемо відзначати це діло»

Едуард Панарін, головний тренер збірної України з триатлону:

«Перемога Воронцова та срібна медаль Курочкіна не стали якоюсь несподіванкою, тут все доволі закономірно. Я прогнозував, що третім фінішує Єгор Мартиненко – але Іван Меньшиков підготувався сильнішим. Щодо змагань у жінок, то Софія Прийма ще раз довела, що станом на зараз є однією з найсильніших – за досвідом, професіоналізмом, підготовкою і ставленням до справи.

Столиця є столиця! Я вважаю, що це надзвичайна подія, коли в центрі Києва проводиться серйозний представницький турнір з триатлону. У нас вийшла непогана синергія – компанія Run Ukraine зі своїм колосальним досвідом проведення масових стартів, і ми, що маємо свій досвід і відповідні знання у специфіці триатлону. Як бачимо, це дає хороший результат і я переконаний, що даватиме відмінний результат у перспективі. Цьогоріч у Києві ще відбудеться два старти, а на наступний рік змагань у самому Києві можливо буде більше.

Щодо відбору збірної України на чемпіонат Європи. Континентальна першість відбудеться в Австрії за місяць, і це буде новий формат на супер-спринтерській дистанції. Кваліфікація на континентальну першість теж доволі незвична. Вперше об’єднали молодь і дорослих спортсменів і зменшили кількість учасників у кожній з категорій. Навіть наш лідер серед молоді й серед еліти Віталій Воронцов – він навіть станом на зараз не потрапляє у стартовий список! Ми докладаємо максимум зусиль, щоб він таки представив Україну на чемпіонаті Європи. Наша команда ще формується, але на чемпіонаті України в Києві усі претенденти показали високий рівень майстерності та хороші результати»

Юрій Горобець: «Наше стратегічне завдання – завоювати як мінімум дві ліцензії на Олімпійські Ігри 2024 року»

Півроку – термін, упродовж якого Федерація триатлону України має нового президента в особі Юрія Горобця. Саме він взяв на себе відповідальність і очолив ФТУ на так званому зламі поколінь – коли досвідчені триатлети все частіше концентруються на тренерській роботі, а ще вчорашні юніори лише починають свої перші кроки в еліті світового триатлону. Вашій увазі – ексклюзивне інтерв’ю з президентом ФТУ про підсумки перших шести місяців роботи.

Вітаємо, Юрій Васильович! Сезон великого триатлону в Україні та світі тільки починається, але чи можемо ми вже зараз підбивати якісь попередні підсумки перших півроку роботи оновленого керуючого складу ФТУ?

Звітно-виборча конференція відбулася на початку листопада 2020 року. Тобто, за цей час ми мали останній місяць осені, три зимових місяці і перших два місяці весни. Звісно, що за таких обставин ми можемо говорити лише про підготовку до сезону, а от вже про якість цієї підготовки нам більше скажуть результати наших триатлетів упродовж усього сезону.

Що стосується загальної організації та діяльності Федерації триатлону України. Якщо порівнювати з минулими роками, то у 2021-му олімпійському році ми отримали майже у два рази більше коштів від держави на розвиток нашого виду спорту та підготовку атлетів. Звісно, це великий позитив і нові можливості. Збірна України провела доволі ефективні зимові збори в Туреччині. По тим проміжним результатам, особливо біговим результатам, які показали наші лідери впродовж підготовки, ми можемо дивитися вперед з обережним оптимізмом! А от чи використають спортсмени цю ефективність підготовки – це питання станом на зараз є відкритим з декількох позицій. Річ у тім, що світова пандемія коронавірусу й надалі скорочує кількість міжнародних змагань, і за таких обставин планувати змагальні та тренувальні графіки наперед доволі складно.

Якими є головні завдання на сезон для збірної України?

Якщо ми говоримо про нашого першого номера Юлію Єлістратову, то звісно це вдалий виступ на Олімпійських Іграх. Під словом «вдалий» я маю на увазі не якісь чіткі й конкретні зайняті місця – Юля сама добре знає, на що вона готова, тож побажаємо їй дістатися фінішу на якомога вищій позиції.

Для решти команди основним стартом буде чемпіонат Європи, запланований на червень. Знову ж таки – якщо його не відмінять чи перенесуть через пандемію. Акцентуємо увагу і на тому, що вже зараз нашим триатлетам потрібно окреслювати власні амбіції на здобуття олімпійських ліцензій на Ігри 2024 року – вони мають зарекомендувати себе серед еліти світового та європейського триатлону і тягнутися якомога вище до лідерів. Це складно, це непросто – але іншого шляху немає.

А якими є стратегічні завдання на найближчі чотири роки, впродовж яких ви очолюватимете ФТУ?

Наше стратегічне завдання – завоювати як мінімум дві ліцензії на Олімпійські Ігри 2024 року. Наголошую – це мінімальна кількість ліцензій, яку ми визначили керуючим складом ФТУ як прийнятну для нас. Звісно, ми маємо паралельно працювати на більш далеку перспективу і розвивати наших дітей та молодь. Ми не припиняємо і не збираємося припиняти пошук талантів – добре, що в Україні є достатньо талановитих дітей, з якими можна працювати.

Якщо повернутися до спорту вищих досягнень, то нам також варто звернути увагу на перспективи збірної України в естафетній гонці – адже це теж тепер олімпійська дисципліна! Потрібно чимало працювати і кілька років спостерігати, комбінувати і пробувати різні склади команди на змаганнях різних рівнів. Станом на зараз, у нас є сильні досвідчені триатлети і перспективні та спраглі до перемог молоді спортсмени. Найближчі рік-два українська команда в змішаних естафетах – це стовідсотково буде сплав молоді з досвідом! А далі вже будемо дивитися в динаміці, що потрібно додати, щоб у підсумку ми отримали необхідний результат. Я глибоко переконаний, що при тій наявності перспективних спортсменів нам цілком до снаги створити хорошу команду за півтора-два роки.

У вашій команді є перший віцепрезидент і одразу шість віцепрезидентів по напрямках! Чи задоволені ви їхньою роботою впродовж першого півріччя і чи виконують вони взяті на себе обов’язки?

Всю нашу спільну роботу можна буде оцінювати лише в динаміці. У нас відбулося станом на зараз лише два внутрішніх старти і один міжнародний – тому ще не час підбивати підсумки. Скажу одне, що зараз усі працюють згідно взятих на себе зобов’язань – а вже про якість нашої роботи впродовж 2021 року ми зможемо поговорити восени на підсумковій Конференції.

Дмитро Черніцький: «Якщо в 2021-му в Києві ми зможемо зібрати 700-800 учасників – це буде хороший показник»

Цілком ймовірно, що 2021-й рік може стати революційним у розвитку аматорського триатлону в Україні! Труднощів багато – пандемія, низка непростих організаційних питань, високий рівень конкуренції з боку закордонних стартів… Проте Федерація триатлону України разом зі своїми партнерами та однодумцями теж не стоїть на місці! Цьогоріч одразу п’ять високоякісних стартів для аматорів у центрі Києва проведуть наші нові друзі – компанія Run Ukraine (беззаперечний лідер на ринку організації масових спортивних івентів) зі своїм новим та амбітним проєктом – Triathlon Ukraine! Ми поспілкувалися з генеральним менеджером Run Ukraine, співзасновником проєкту Triathlon Ukraine Дмитром Черніцьким. Бесіда вийшла цікавою, об’ємною та конструктивною – тож, вашій увазі лиш перша частина інтерв’ю з топовим функціонером зі світу аматорського спорту.

Десять років ми займаємося організацією спортивно-масових подій. Все починалося з Київського марафону – раніше це була одна подія, потім дві, три, згодом ми пішли в регіони й розширили власну географію. Фактично, в нас за плечами десять років розвитку й досвіду! Ми починали з нічого – в Україні навіть не було де подивитися і взяти з когось приклад, як організовуються спортивно-масові події, адже їх фактично не було. Окрім «Пробігу під каштанами», який тоді на стартах все, що мав – це футболка учасника, стартовий номер і стартова арка.

Якщо говорити про динаміку, то ми починали Київський марафон з 800-та чоловік. При тому, що 160 чоловік, наскільки я пам’ятаю, це були іноземці. Загалом, аудиторія переважно була вікової категорії 40+. А от за 2019-й рік – напевне, найкращий та найбільш результативний рік в нашій історії, Київський марафон за масовістю вже досягнув позначки 16 774 учасники! Загалом, наша Ліга зібрала близько 45 000 учасників у всіх подіях, які ми проводимо по всій території України.

Скільки і які саме старти входять у Лігу Run Ukraine?

Це Київський марафон та Київський напівмарафон, Дніпровський напівмарафон, Одеський напівмарафон, Львівський напівмарафон та Запорізький напівмарафон. В 2020-му році планували відкрити Харків і почати працювати там – але мала місце досить складна та нестабільна комунікація з місцевою владою та спортивною спільнотою, тому ми поки утримуємося від цієї ідеї.

Як і чому з’явилася ідея спробувати власні сили в організації масових змагань з триатлону?

Про триатлон ми вже говоримо давно. Якщо врахувати глобальне бачення компанії, – нам взагалі цікаво розвивати різні види спорту і пропагувати здоровий спосіб життя. Ми навіть себе пробували в крос-фіт напрямку, три роки ми організовували крос-фіт турніри! Але все ж таки прийшли до того, що ми більш схильні до циклічних видів спорту – біг, плавання, велосипед, триатлон та інші мультиспортивні дисципліни. Ми бачимо, що винятково бігова аудиторія – вона виростає з цього формату і хоче виходити за межі одного лише бігу! І ми воліємо пропонувати їй синергію. Тобто, певний перехід – пробувати себе не лише в бігові, але й переходити в триатлон. Ми чітко фіксуємо для себе, що люди й так переходять в триатлон. Взагалі, якщо говорити про стрімкий розвиток аматорського спорту в Україні, то триатлон тут точно не відстає від інших видів.

Що, на твою думку, спричинили справжній триатлонний бум серед аматорів в Україні?

Я б це пов’язував з двома аспектами. Перший – загальний, такий собі тренд здорового способу життя, який просто не міг обійти стороною масовий траиатлон. Все більше людей починають думати про власне життя та здоров’я, аматорський спорт набуває в їхньому повсякденні нового сенсу. Якщо будуть під цей запит різноманітні платформи та події – такий тренд розвиватиметься й надалі. І мені здається, що запит на це був завжди! Але якщо раніше цю функцію виконувала держава, яка мала певні клуби, структури, фізкультурно-спортивні товариства – то зараз весь цей рух в руках громадськості. З’явилося багато пропозицій, подій, клубів, і це є тим локомотивом, який рухає аматорський спорт вперед. А другий аспект – глобальний розвиток ринку спортивної індустрії. Це стосується не лише триатлону, а й всіх видів спорту загалом. До прикладу біг: люди, які лиш тільки починають бігати, вони не всі знають, що їм потрібно, в яких кросівках бігати, взагалі що таке напульсники, в якому одязі бігати й так далі… Я пам’ятаю, як 7-8 років тому люди приходили бігти марафон в кедах і бавовняних футболках! А зараз культура спорту змінилася – учасники приходять красиво і якісно одягнені, добре підготовлені. І дуже прикольно спостерігати за цією еволюцією, нашим спільним розвитком.

Але ж триатлон – це недешеве задоволення для учасників, і ти прекрасно це розумієш! Сюди не так просто залучити велику кількість аматорів. На яку кількість учасників ви загалом розраховуєте?

Я розумію, що станом на сьогодні приріст за кількістю учасників, можливо, буде не таким великим у порівнянні з тим таки бігом. За нашими підрахунками, приблизно 1000-1200 аматорів є в Україні, які взагалі колись приймали участь в триатлонних стартах. На робочій нараді з Федерацією триатлону України було озвучено цифру в орієнтовно 300 триатлетів-аматорів, які більш-менш регулярно виступають в Україні. Ми відштовхуємося від цих цифр і віддаємо собі звіт у тому, що ми не заходимо на такий самий ринок, яким є той таки біг. На перший рік, напевне, буде невелика кількість учасників – нас ще багато хто не знає в триатлоні. Але ми маємо чітку стратегію на 5 років, і перший сезон є для нас фундаментальним! Наше завдання цьогоріч створити й закріпити ті базові речі, стандарти якості, на яких ми будемо працювати подальші 5 років, а може й довше. За нашими підрахунками, якщо цьогоріч у Києві зможемо зібрати 700-800 учасників – вважаю, це буде добрий показник для першого року. Ми робимо різні кваліфікації та класифікації для учасників: є індивідуальна участь, командна участь та естафети. Ми працюємо з різними форматами, щоб залучити якомога більше учасників.

Яким має бути результат роботи за п’ять років, щоб ти назвав цей проєкт успішним?

В нас є стратегія на 5 років, у результаті ми хочемо наблизитися до того, щоб в Україну згодом завезти серйозні комерційні старти – я маю на увазі IRONMAN, Challenge Family або інші гіганти цього ринку. Ми хочемо виходити на інший рівень, виходити на певний фундамент і сприяти розвитку триатлону не лише в Києві, а й загалом в Україні. Таким чином, ми зможемо розвивати цілу культуру по всій території нашої держави!

На робочій нараді з ФТУ було досягнуто потенційної домовленості, що ваші п’ять етапів також будуть включені в одну єдину Лігу з 12-ти стартів впродовж 2021 року. З єдиною системою ліцензування, нарахування балів, рейтингів і так далі. Як тобі загалом ця ідея?

Я вважаю, що це дуже цікаве і класне рішення! Потрібно детально продумати саму систему Ліги, яку робить Федерація триатлону України. Стандартизувати систему нарахування балів, що допоможе лише прикрасити аматорський триатлон. Наприкінці сезону визначати найкращих триатлетів за категоріями, створити певний призовий фонд. Що стосується ліцензій – питання, над яким ми зараз проводимо чимало консультацій – ми цікавимося досвідом передових країн. Дивимося, як в тому напрямку працюють Федерації триатлону Великобританії, США, і робимо свої висновки. Ліцензія – це має бути не просто за 500 грн пластикова картка. Це мають бути різні градації та пропозиції для кожного, хто хоче тим займатися. На мій погляд, функція і роль Федерації – це створювати умови, правила, згідно яких усі будуть працювати. І якщо сьогодні ця ліцензія матиме певний статус, захищатиме учасника в тих чи інших питаннях, це буде здорово! Аудиторія зростає, і вона готова купувати продукт, який вирішуватиме їхні нагальні потреби.

Що конкретно має містити в собі ліцензія, щоб не бути просто пластиковою карткою за 500 грн?

В першу чергу, я пропоную страхування різних типів – інвентар, здоров’я і так далі. Також певна програма лояльності з партнерами ФТУ, хто надає якісь знижки Федерації, включаючи і організаторів стартів. Підв’язати всю систему – всі старти, які є в календарі, їхні організатори надають знижку на участь власникам ліцензій. Можливо навіть якась юридична підтримка, якщо вона потрібна. Тобто, все, що виходить з потреб триатлетів, які приймають участь в цих стартах. Також я робив би окремі пакети з різними умовами – для дорослих, юніорів, молоді та ветеранів, це зробить ліцензію доступною для різних верств населення. Ліцензія як продукт має давати певні переваги, а в ідеалі ще й давати можливість реєструватися на міжнародні старти, щоб ти ще й там не купував ліцензію.

*другу частину інтерв’ю з Дмитром Черніцьким ми опублікуємо найближчими днями на офіційному сайті Федерації триатлону України. Слідкуйте за оновленнями!

Олексій Щербіна: «Нові стартові костюми збірної України будуть готові за два-три місяці»

Вашій увазі – ексклюзивне інтерв’ю з першим віце-президентом Федерації триатлону України Олексієм Щербіною.

Олексію, вітаємо! Після Звітно-виборчої Конференції, за підсумками якої ми отримали нове керівництво Федерації триатлону України, минуло вже більше трьох місяців. Які можете зробити попередні висновки роботи оновленої структури ФТУ?

Я можу відзначити, що чинний президент ФТУ Юрій Горобець дуже активно приступив до своїх обов’язків. Він всіляко допомагає Національній збірній, яка нині перебуває на тренувальних зборах в Туреччині. І це дуже важливо! Я чув схвальні відгуки на адресу Юрія Васильовича зокрема від тренерського корпусу, від попереднього президента ФТУ Андрія Більди, від спортсменів. Також варто відзначити, що значно активізувалися віце-президенти Федерації, кожен/кожна по своєму напрямку – це як мінімум допоможе нам на шляху до популяризації триатлону як виду спорту, а також додаватиме приросту якості спортивних результатів у довгостроковій перспективі.

На зборах в Туреччині зараз працює достатньо серйозний тренерський колектив та всі провідні українські триатлети. Також варто відзначити, що Міністерство молоді та спорту значно збільшило фінансування – і не лише на триатлон, а й загалом на розвиток спорту в Україні.

Упродовж першої зустрічі керівного складу, ви пообіцяли взяти на себе забезпечення Національної збірної України з триатлону стартовими костюмами.

Так і є! За тиждень у мене запланована зустріч з представниками компанії-виробника стартових костюмів, який буде нашим контрагентом у цьому питанні. Після зустрічі ми приступимо до розробки дизайну стартових костюмів. За попередніми прогнозами, нові стартові костюми для збірної України будуть готові за два-три місяці. З огляду на умови попередніх домовленостей, ми поки не можемо назвати бренд.

Яким орієнтовно буде дизайн стартових костюмів для збірників?

Без сумніву, це будуть кольори національного прапора України. Ми розробимо декілька варіантів дизайну стартових костюмів, які спільно погодимо з генеральним секретарем та президентом ФТУ. І хоча питання забезпечення збірної України стартовими костюмами я взяв винятково на себе – глибоко переконаний, що в плані дизайну це має бути спільне консолідоване рішення.

Чи зможуть атлети збірної виступати в іншій формі?

На міжнародних офіційних стартах, атлети/атлетки Національної збірної України зобов’язані виступати саме в офіційно затверджених стартових костюмах.

А на чемпіонатах України?

На внутрішні змагання така вимога не поширюється зараз і не поширюватиметься в майбутньому.

Ви забезпечуєте всю збірну?

Лише основний склад. Я ще не знаю, як це буде затверджено на офіційному рівні – як співпраця ФТУ з певним брендом чи спонсорська допомога від першого віце-президента ФТУ в моїй особі. Але менше з тим.

Ви забезпечуєте збірників тільки стартовими костюмами?

Поки що мова йде лише про стартові костюми. На зустрічі керівного складу ФТУ в грудні минулого року Юрій Горобець наголосив на тому, що готовий взяти на себе виробництво повного комплекту екіпіровки. Я ж пообіцяв допомогти в плані забезпечення основного складу стартовими костюмами.

Чи варто нам чекати від нового складу Президії ФТУ чогось грандіозного та революційного в плані розвитку триатлону?

Я б сказав, що варто чекати не революційного – а саме на еволюційні зміни в плані розвитку та популяризації триатлону. На цей сезон заплановано велику кількість стартів – будемо сподіватися, що ситуація з пандемією піде на спад і ми станемо свідками багатьох внутрішніх та міжнародних змагань. Звідси, я очікую приросту кількості аматорів і, можливо, триатлетів елітної групи.

Упродовж передноворічного засідання Президії було затверджено стратегічне завдання на найближчий олімпійських цикл – три-чотири ліцензії на Олімпіаду-2024. Наскільки воно є реалістичним?

Це максимально оптимістичний прогноз в наших реаліях. Якщо нам вдасться повезти на Олімпійські Ігри-2024 двоє триатлетів і дві триатлетки від України, плюс мати ліцензію в естафетній команді, то це означитиме, що український триатлон вийшов на рівень планетарної еліти! Мається на увазі, з точки зору методології підготовки, з точки зору матеріально-технічної бази та організаційної структури Федерації. Але я, на правду, радше скептично налаштований щодо такого прогнозу… В моєму розумінні, навіть якщо ми завоюємо одну олімпійську ліцензію в жіночому заліку й одну в чоловічому – я вважатиму це величезним успіхом!

Серед нового керівного складу ФТУ точаться жваві дискусії, яким саме курсом має йти наш спільний корабель – популяризація та приріст кількості аматорів, чи гонитва за результатами професіоналів на офіційних стартах? Якою є ваша думка?

Я зараз скажу непопулярну річ, але станом на зараз у нас немає професіоналів. У нас є олімпійці! А триатлети-професіонали – це трошки з іншої опери. В України немає професійних триатлонних клубів, професійної ліги й так далі. В нас є триатлети-олімпійці, яким допомагає держава. Щоб отримати професійний рух, нам потрібно починати все спочатку. Станом на зараз, ми зациклені на тому, що у нас вже є і тримаємося за це – але я вважаю, що потрібно уявити собі, що в нас немає взагалі нічого! І почати будувати українських триатлон з самого початку. Такою є моя суб’єктивна думка.

Потрібно в першу чергу опікуватися дитячо-юнацьким триатлоном! Люди часто запитують – куди я можу віддати власну дитину на триатлон, до якого тренера, на яких умовах, якою є матеріально-технічна база? І відповідь нам усім, на жаль, не сподобається… Особисто я не розумію, куди можна в тому таки Києві віддати дитину на секцію триатлону! Є декілька великих міст, де проблема стоїть не так гостро. А в столиці у нас навіть немає відділення триатлону. Можливо і є, але про нього ніхто не чув і не знає.

Що стосується аматорів, то тут ситуація обнадійлива. Це самодостатні люди, і вони нікуди не дінуться – займатимуться й надалі триатлоном з користю для власного здоров’я, вони знайдуть і тренерів, і локації, і інфраструктуру. Але якщо ми хочемо бачити хороші результати на міжнародній арені за 10-15 років, то нам потрібно починати працювати з дітьми вже зараз.

Лев Медведєв: «До березня я не є головним тренером збірної України – ні де-юре, ні де-факто»

7 листопада 2020 року в Києві відбулася Звітно-виборча Конференція Федерації триатлону України. Її учасники затвердили цілу низку важливих кадрових призначень, зокрема проголосували за кандидатуру нового головного тренера Національної збірної України. Рішенням більшості членів Президії, наставником головної команди з цього сезону має стати досвідчений фахівець з Харкова Лев Медведєв! Проте, його кандидатуру ще має затвердити Міністерство молоді та спорту. Нині Лев Миколайович, як і майже всі збірники та їхні тренери, перебуває на зборі в турецькій Аланії. Вашій увазі – перше ексклюзивне інтерв’ю з головним кандидатом на посаду наставника збірної.

Лев Миколайович, вітаємо! Коли вас мають затвердити на посаді?

Станом на зараз, обов’язки головного тренера збірної України з триатлону й надалі виконує Едуард Панарін. Я не є працівником Міністерства молоді та спорту, тож не маю поки що відповідних повноважень – ні де-юре, ні де-факто. Затвердження моєї кандидатури профільним Міністерством відбуватиметься не раніше березня цього року – це стосується не лише збірної команди з триатлону, а й з усіх видів спорту, які є в орбіті Міністерства. Впродовж часу, який минув після Конференції, ми багато спілкувалися з Едуардом Панаріним та іншими тренерами, обговорювали критерії відбору, календар, інші нюанси. Можу сказати, що перспектива, яку ми плануємо вже зараз, це чотири-вісім років, два олімпійських цикли. Але я не хочу поки що говорити по персоналіям. Всі готуються, буде сезон – буде і над чим працювати.

Звісно, я маю свою концепцію підготовки збірної України з траитлону, яку я виклав ще впродовж Звітно-виборчої Конференції. Вона ґрунтується на двох основних принципах. Перший – ми зобов’язані підняти рівень важливості та відповідальності до результатів на міжнародних стартах. На моє переконання, за останні років п’ять у нас скалася наступна картина: атлети ставлять в пріоритет успішний виступ на чемпіонаті України, щоб потрапити в збірну, а що буде на чемпіонаті Європи чи інших головних міжнародних стартах сезону – це вже нікого не обходить… Я вважаю, що це в корені неправильно! Тому наше завдання і моє, як потенційно головного тренера збірної полягає в тому, щоб вибудувати таку систему, в якій головним показником успішності атлета групи Elite буде саме результат на міжнародних стартах і передусім на чемпіонаті Європи (по факту, головному старті сезону для переважної більшості українських триатлетів). У молоді та юніорів трохи інша ситуація, але їхню результативність на головних стартах і позиції в світі теж потрібно враховувати.

Другий момент – варто серйозно активізувати свої зусилля на шляху до розвитку дитячого-юнацького триатлону! За минулий рік у нас було лише два старти серед юнацької вікової групи і два старти – серед кадетської… За рік! Я не беру до уваги акватлон, дуатлон, інші дисципліни. Я кажу винятково за повноцінний триатлон. Уявіть собі, у нас з травня по вересень тепло і відмінна стабільна погода. У цей час діти, наше майбутнє, виходять на канікули і мають час для тренувань та змагань. Якщо діти не змагаються, не тренуються – у них зникає мотивація. Вони сідають за комп’ютери, йдуть десь на річку, абощо… І якщо ми їх не заохочуємо до триатлону в цей час, коли сам Бог велів – ми просто рубаємо самі гілку, на якій сидимо. Діти цих вікових груп узагалі мають змагатися ледь не два рази на місяць! А в нас було всього два старти за рік. Дякувати, в календарі на 2021 рік таких стартів уже вдвічі більше, але цього все-одно мало.

Загалом, я дуже довго можу розповідати, які саме принципи підготовки та розвитку, критерії та підходи до формування збірних команд я хочу винести на погодження тренерської ради та Президії ФТУ – але давайте дочекаємося мого офіційного призначення і вже тоді будемо спокійно говорити на цю тему.

Попередньо, на який період часу має бути розрахований ваш контракт?

Зазвичай стандартний контракт тривалістю на один рік з прицілом та пролонгацією на весь олімпійський цикл. Але зараз у всіх незвичайний, так би мовити «ковідний» рік – тому можуть бути різні варіанти.

Які ваші загальні враження від централізованого збору всієї команди в Аланії?

До цього року в нас зазвичай працювало декілька груп, які перебували в різних місцях. Група Гергія Драгуляна в Грузії та Вірменії, Сергія Яценка на Кіпрі, Сергія Лисова та Кирила Кривоноса тут в Туреччині. Цього року вийшло так, що всі працюють в Туреччині – але кожен тренер здебільшого зі своєю групою, в залежності від поставлених завдань та сформованого плану роботи. На першому зборі Драгулян, Лисов та Яценко працювали спільно, поєднували деякі види підготовки, особливо веловиїзди. Звісно, були індивідуальні плани – але багато завдань сходилося. Другий збір вже відрізняється як принципами роботи в кожній з груп, так і часом перебування в Туреччині.

Я не можу сказати, що нині відбулося об’єднання всієї збірної – на мій погляд, воно й не потрібне! Я вважаю, що в нас є декілька сильних тренерських бригад. І якщо їм потрібно для тих чи інших завдань об’єднуватися – вони це зроблять, жодних проблем я не бачу. Але особисто я переконаний, що локальна підготовка кожної групи по своєму окремо взятому плану є більш ефективним підходом.

Яка ваша функція зараз у Туречиині?

Я займаюся підготовкою винятково своєї спортсменки Дарини Москаленко, яка повернулася в Україну після виступів за збірну Азербайджану, а останнім часом відновлювалася від важкої травми. А шефства над іншими групами я не маю. Велика група наших триатлетів працює під керівництвом Сергія Яценка, і я не бачу сенсу вносити якісь корективи в його роботу, це дуже досвідчений тренер з великими досягненнями. Ми обговорюємо плани весняно-літніх стартів, календарні плани спортсменів. Така ж робота йде і з Георгієм Драгуляном та рештою наших тренерів.