Юліан Дем’янов: «Життя спортсмена – як гра на фортепіано»

Ні-ні! Він не закінчував музичну консерваторію, – герой нашого матеріалу отримав вищу спортивну освіту та написав магістерську роботу на тему «Підготовка спортсмена в умовах середньогір’я»! Підчас ексклюзивного інтерв’ю для офіційного сайту ФТУ, Юліан Дем’янов проявив себе доволі цікавим співрозмовником – який уміє висловити думку, провести аналогію та пояснити складні речі за допомогою простих слів. Вашій увазі – інтерв’ю з вихованцем запорізької школи триатлону, який нині виступає за збірну команду Донецької області.

Юліане, вітаємо! Як закінчився для твоєї команди передсезонний збір в Батумі (Грузія) та з яким настроєм переїжджаєте в Цахкадзор (Вірменія)?

Загалом, у нашої команди все за планом! Нині відпрацьовується більше роботи на вело – набираємо ті оберти, яких не було можливості набрати взимку. Сказати, що все йде по плану особисто в мене – на жаль, не можу… Трішки вибила мене з графіку для початку хвороба, а зараз невеличка травма ахіллесового сухожилля. Але це ті моменти, без яких, на жаль, в професійному спорті – неможливо. Та й загалом, життя як фортепіано – є чорні клавіші, а є білі. Тож, нині я граю на чорних клавішах і чекаю, коли настане час грати на білих.

Як сильно ця обставина підкошує твій персональний графік та плани на сезон?

Я трішки не встигаю за загальною групою, за об’ємом роботи, який потрібно виконати. Але я амбітний спортсмен – все стане на свої місця і я дожену за об’ємами команду та вийду на сезон в потрібних кондиціях.

Головний тренер команди Донеччини Георгій Драгулян призначив тебе ватажком, або капітаном команди – кому як більше подобається. Чи імпонує тобі функція лідера?

Скоріше всього, це завдяки моєму вікові – адже я найстарший спортсмен у всій групі (Юліану Дем’янову нині 25 роківред.). Щоб я міг та мав повноваження проконтролювати молодих спортсменів тоді, коли цього вимагає ситуація, довіряють мені. І для мене це не є проблемою – я можу підказати, допомогти, поділитися досвідом. Це звична справа.

Вже декілька років поспіль ми чуємо, що український чоловічий триатлон переживає певну кризу жанру, наслідком якої є лише примарні шанси на потрапляння наших чоловіків на Олімпійські Ігри. Як ти вважаєш, в чому причина?

Якщо казати відверто і називати речі своїми іменами – так, певна криза в українському чоловічому триатлоні має місце, можна це назвати і так. З чим це пов’язано, мені важко сказати… Дуже високий рівень спортсменів з лідируючих країн, і ми за ними поки що не встигаємо. Результат спортсмена – це сукупність багатьох факторів, і якщо відсутній бодай один мінімальний фактор – це все, це проблема. Адже тут має працювати цілий механізм. І як на це вплинути та як змінити ситуацію – особисто я не знаю. Наші спортсмени зобов’язані розпилятися – витрачати свою концентрацію та увагу на багато інших речей, окрім тренувань та підготовки. А щоб був результат – варто поставити чітку сформовану мету і наполегливо йти до неї, не розпиляючись на інші сфери.

Як сильно ми відстали від лідерів?

Цифри кажуть самі за себе. Коли спортсмени виїжджають на закордонні старти й показують певні результати – від цього і відштовхуємося. Але в нас дуже сильні хлопці – як фізично, так і психологічно! Я переконаний, що якби їм не потрібно було розфокусовуватися на посторонні речі – не буду тут нічого конкретизувати – то результати були б значно кращими.

Нерідко спортсмени скаржаться на те, що їм не створюють умов на зборах, на тренуваннях, на змаганнях – і саме через це вони не можуть показати результати. Щось типу формули: дайте спочатку всі умови, я вам потім дам результат. Це правильний підхід, на твій погляд?

Я переконаний в тому, що якщо спортсмен має шалену мотивацію та волю до перемоги – він будь-де знайде можливість потренуватися та якісно підготуватися до змагань. Будь-де дати собі те навантаження, яке потрібно, використовувати ті ж таки вело-станки – головне, щоби було бажання. З іншого боку, якщо ми говоримо про спортсменів-професіоналів, то тут не буває дрібниць. Гори, повітря, відповідна місцевість та клімат – це все є складовими на шляху до хорошого функціонального фундаменту. На приклад, у Вірменії, де проходить друга частина нашого збору, вже інше повітря та загалом кліматичні умови – в нас буде підвищувати гемоглобін, і це важливо. Одного разу я вже готувався до сезону у середньогір’ї Цахкадзору, і коли спустився вниз на змагання – одразу відчув ефект! До речі, на магістратурі ВУЗу я писав дипломну роботу саме на тему «Підготовка спортсмена в умовах середньогір’я».

З якого старту особисто ти плануєш розпочинати змагальний сезон?

Планували розпочати сезон зі старту на етапі Кубка Африки в Єгипті, але зараз будуть, напевне, корективи. Все буде залежати від об’єму виконаної роботи, умов, стану здоров’я. Головне завдання на сезон – підготуватися на чемпіонат України на олімпійській дистанції та здобути перепустку на чемпіонат Європи. Також готуюся виступити в Понтеведрі на чемпіонатах світу з акватлону та дуатлону.

Який вид триатлону є для тебе улюбленим?

В тренувальному процесі найкомфортніше я себе відчуваю на бігу. Але триатлон – такий вид спорту, де якраз «фішка» в тому, що всі три види мають бути сильними, і лише в сукупності вони можуть дати результат. Буває таке, що на вело можна так накататися, що на бігові вже просто йдеш пішки… Тому виділити якусь перевагу по виду я не можу.

За яких обставин триатлон з’явився в твоєму житті?

Я прийшов в триатлон з плавання. Коли ходив до школи, я паралельно відвідував секцію плавання – плавав по І юнацькому розряду, я не займався плаванням з метою стати професійним плавцем. Перед тим, як вступити до інституту, я певний період часу я не тренувався – шукав підробіток, працював продавцем-консультантом в магазині іграшок… І вже коли навчався в інституті, мені знайомий розповів про такий вид спорту, як триатлон. Бігав я завжди добре, ще зі шкільних років був витривалим спортсменом. Я вирішив спробувати – так і залишився в триатлоні. В Запоріжжі вже на той час були сильні триатлети – Сергій Курочкін, Максим Чорний. До їхнього рівня я тягнувся, вони були лідерами нашого регіону.

Який сезон ти вважаєш найбільш вдалим для себе?

Хороше питання, на яке мені важко відповісти… Скажу відверто, що мені видати максимум своїх можливостей поки що заважають ті чи інші фактори – переважно це були травми або пошкодження. Я завжди хочу досягти більшого! Хочу по-максимуму виконувати завдання, яке ставить тренер, і які я ставлю перед самим собою. Минулого року я потрапив до складу збірної України. Я потрапив на п’єдестал пошани в Полтаві на чемпіонаті України зі спринту, мені присвоїли звання Майстра спорту… Тож, напевне, станом на зараз найкращим у кар’єрі для мене був минулий сезон. Щороку я бачу прогрес, я це фіксую і налаштований серйозно. Так, я не маю такого величезного досвіду в триатлоні, як мої суперники та колеги – я почав займатися нашим видом спорту в 18 років. Але при цьому вважаю, що все йде за планом і я ще покажу високі результати.

Як ти оціниш загальну динаміку розвитку триатлону, як виду спорту в Україні?

Я спостерігаю, що все більше людей цікавляться триатлоном, ставлять питання, деякі мої знайомі самі починають виступати на змаганнях. Географія триатлону теж розширяється, і це дуже круто! За кордоном така картина вже давно є звичною – коли тебе підтримують навіть незнайомі тобі люди, приходять вболівати. Але ми нині на правильному шляху.

До речі, де тобі психологічно простіше виступати – вдома чи за кордоном?

Звісно, я хотів би більше виступати за кордоном! Вдома легше виступати, адже ти знаєш своїх суперників. Звісно, хочеться виступати за кордоном, де ти потрапляєш в це горнило і справжній котел! Найкраще тренування – це змагання, і лише від змагань до змагань можна прогресувати.

Перед такими стартами ти взагалі не «гориш»?

Сказати, що я не хвилююся – це буде неправдою. Передстартове хвилювання, почуття відповідальності, вони завжди присутні. Але я вмію брати себе в руки і налаштовуватися на те, що це моя робота і я маю її виконати добре.

А як ти відпочиваєш від триатлону у вільний час?

Я моніторю успіхи наших команд в інших видах спорту! Не скажу, що я прямо там фанат спорту і все про всіх знаю – але, тим не менше, мені дуже цікаво вболівати за всіх українських спортсменів та всі збірні України, які тільки можуть бути! Я залюбки подивлюся змагання з синхронного плавання, футболу та інших видів спорту, і буду всім серцем підтримувати українців – чому ні? Боротьба, дзюдо, бокс і все-все все! Я дуже люблю саму спортивну атмосферу і завжди піду на трибуни підтримати наші команди. На приклад, на зборі в Одесі я ходив на футбольні матчі, коли мав на це вільний час. Також я читаю книги – як спортивні, так і художні.

А що читаєш нині?

Мені порадили книгу «Біг з Лидьярдом», я зараз її читаю. До речі, порадив саме Віктор Земцев, який рекомендував також книгу «Біг до вершин майстерності». Це дуже корисні роботи, і я читаю їх з цікавістю.

Віктор Земцев – відомий на весь світ український «айронменщик»! Ти, до речі, не думав спробувати власні сили на довгій дистанції?

Мені це цікаво! Принаймні, спробувати свої сили на «половинці», а там вже буде видно. Якщо випаде така можливість, я обов’язково спробую власні сили на довгій дистанції.

X