Аматорський триатлон в Україні: досвід США, клуби та якісна альтернатива «дорогим понтам»

Аматорський триатлон в Україні: досвід США, клуби та якісна альтернатива «дорогим понтам»

Від кінця «нульових» років ХХІ століття і донині, аматорський клубний рух триатлону в Україні переживає справжній ренесанс! До нашого виду спорту щороку долучається все більше людей, незалежно від рівня майстерності, віку, статі та вагової категорії. Майже кожні офіційні змагання з триатлону в Україні включають в себе аматорську дистанцію – і в підсумку, вона є чи не найбільш представницькою за кількістю учасників на кожному старті.

«Майже в кожній з областей України вже існують аматорські об’єднання. А в таких областях, як Одеська, Львівська, Дніпропетровська, Харківська та місті Києві – їх по декілька. Загальну кількість аматорів порахувати складно. Але можна з упевненістю стверджувати, що їх є більше тисячі осіб. І ця кількість постійно збільшується! Близько тисячі – це з тих спортсменів-аматорів, хто займається триатлоном на регулярній основі. А якщо ж рахувати усіх, хто хоча б одного разу спробував власні сили в нашому виді спорту, то таких буде, напевне, понад 10 тисяч осіб!», – наголошує президент Федерації триатлону України Андрій Більда.

Прес-служба Федерації триатлону України відсьогодні розпочинає цикл матеріалів про українські аматорські клуби з триатлону – коли вони створені, за яким принципом функціонують, хто їх очолює та інше. Будемо раді співпраці та інформації від представників клубів – а поки зробимо невеличкий ліричний відступ до самих початків зародження аматорського триатлонного руху в Україні та світі.

Міжнародна Федерація триатлону була заснована в 1989 році. Країни світу отримали чіткий сигнал на розвиток триатлону – з прицілом та перспективою на включення нового виду спорту в програму Олімпійських Ігор. Такий сигнал був чітко зрозумілий і владі тоді ще УРСР, а одним з перших, хто зголосився спробувати власні сили в новому виді спорту, став киянин Андрій Ястребов. «Перший триатлон мав відбутися в Києві на «Чайці», – пригадує Андрій. – Я займався багатьма видами спорту – був лижником, добре бігав, плюс конькобіжний спорт передбачав велосипедну підготовку. Проте, виступити на «Чайці» мені так і не судилося, бо за кілька тижнів до старту мене… забрали в армію! Чув, що пливли окремо в басейні, а потім біг та велосегмент відбувалися вже на автодромі. Якщо я не помиляюся, Стас Дрюков тоді переміг. А вже наступного року, в 1990-му в Тернополі відбувся перший Кубок СРСР з триатлону. Тоді я вперше виступив на змаганнях з триатлону, був серед лідерів у змаганні юніорів – тож, вирішив спробувати «зачепитися» в цьому виді спорту. А вже з розпадом СРСР ми сподівалися, що перед триатлетами відкриються нові перспективи. Було створено збірну України, ми будемо виїжджати за кордон – плани та очікування були грандіозними! Тоді ми виступали за ФСТ «Динамо», а саме триатлонний рух очолив перший за ліком президент Федерації триатлону України Володимир Бездрабко. Саме тоді нас, чотирьох спортсменів збірної України з триатлону, вперше відправили на збір у Крим.

І якщо професіоналів або напів-професіоналів було на той час небагато – то аматорів не було взагалі! Були якісь ветерани, які виступали разом з нами – проте, окремих змагань для ветеранів або аматорів на той час точно не було. Вони виступали на загальних умовах – і так було доволі тривалий період часу. Можна сказати, аж до кінця «нульових» років нового тисячоліття».

Фактично, початком клубного руху в українському триатлоні можна назвати кінець 90-х років. У той період український десант у складі Андрія Ястребова, Віктора Земцева і Тамари Козуліної відлетів тренуватися і працювати у США. Наші атлети виступали на довгій дистанції, паралельно вивчаючи традиції триатлону за океаном, де аматорський клубний рух був в авангарді всієї системи спорту. «Там з цим ділом ситуація з точністю до навпаки! Якщо в нас 5-10% аматорів, а решта займаються на професійному або як мінімум напів-професійному рівні – то в США основну масу триатлетів складають саме аматори. Коли я почав працювати з Земцевим і Козуліною, я вже був, умовно кажучи, на півставки менеджером – сам виступав, і вів справи команди, яку ми назвали TRIATMAN. Тому в питаннях організації процесу я мав певне розуміння і хист до цієї справи. І коли я повернувся в Україну – мені захотілося розвивати клубний аматорський триатлонний рух на батьківщині. Так, у 2004-му році ми провели перший аматорський старт в Україні – діло було в столичному Гідропарку. Це була коротка дистанція, учасники їздили на маунтин-байках, в сумі нас було близько двох десятків учасників».

А вже з 2007 році, за ініціативи того таки Андрія Ястребова, Юрія Маклахова та решти ентузіастів в Україні проводиться перший відкритий старт по суті міжнародного рівня – «Слов’янська хвиля» в Переяслав-Хмельницькому. Допускали як аматорів, так і професіоналів. У тому числі – з інших країн. Саме цей період можна вважати відправною точкою розвитку аматорського триатлону в Україні в широкому розуміння цього слова. «Рух пішов, і аматори почали звертатися до нас. Їм потрібні були регулярні тренування, персональні тренери та якісна підготовка. На правду, мені перший час було дуже дивно і незвично брати гроші з когось за тренування – адже це не професіонали, вони тренуються лише для задоволення. Але вже через пару років ми зрозуміли, що аматорів стає все більше, з цього виростає справжня індустрія – їм потрібно організовувати додаткові старти, однієї «Слов’янської хвилі» вже було відверто замало.

З 2011 року, на Трухановому острові почали проводити серію коротких стартів, по три на рік. Там ми проводили Кубок Києва. Десь приблизно в цей період ми й заснували по суті перший клуб в Києві з такою ж самою назвою – TRIATMAN. Варто відзначити, що доволі активно долучався до всіх процесів у розвитку нашого виду спорту Андрій Оністрат – було створено та організовано чимало змагань і для аматорів, і для професіоналів. Кількість спортсменів зростала з року в рік – так тривало, аж поки не розпочалася війна в 2014 році… Звісно, відтоді вже активність знизилася».

На думку Андрія Ястребова, стрімкий розвиток аматорського триатлонного руху в Україні можна пояснити в тому числі суспільно-політичними змінами та рівнем ментального розвитку українців. «Я би казав одразу про кілька факторів. Все ж таки, економічна ситуація у багатьох людей, хоч і важка, але не критична – якщо вони можуть собі дозволити займатися триатлоном. Громадяни, які більш-менш заробляють, просто почали дещо змінювати свої пріоритети. На зміну всіляким понтам і дорогому непотребу, нарешті до нас із Заходу прийшов тренд бути здоровими і атлетичними! Тому я говорив би тут скоріше про зміни суспільної свідомості. Згодом, заняття триатлону вже змогли собі дозволити не лише заможні українці, а й представники так званого середнього класу. Головне, що почала змінюватися культура! А разом з цими змінами прийшов бодай якийсь ринок і можливості», – підсумував Андрій Ястребов.

Додамо, що відсьогодні й надалі ми щотижня плануємо розповідати про українські аматорські клуби, які розвивають наш вид спорту. Будемо вдячні за медіа-матеріали, цікаві історії та радітимемо співпраці з кожним, хто є в наший великій спортивній родині!

Поділитися цією публікацією


X