«Тритон»: залізні «земноводні» з берегів Чорного моря

«Тритон»: залізні «земноводні» з берегів Чорного моря

Вашій увазі – чергова серія нашого циклу матеріалів на тему українських аматорських клубів з триатлону. Сьогодні ми розповімо про одеський клуб «Тритон», який заснував і з успіхом продовжує очолювати Михайло Кузнєцов.

Про таких кажуть «бачу мету – не бачу перешкод»! Лідерові аматорського клубу «Тритон» з Одеси Михайлові Кузнєцову нині 47, а близько десятка років тому йому забракло буквально кілька очок до того, щоб виконати норматив Майстра спорту України! Дитячий тренер, зв’язківець МВС та один з найбільш наполегливих триатлетів України розповів нам про історію створення свого клубу, а також головні завдання, які перед ним поставлені.

«Раніше наш клуб називався «Три в одному», зараз – «Тритон», – розповідає Михайло. – Всі ми знаємо, що тритон – це таке земноводне, яке комфортно себе почуває як у воді, так і на суші. Тож, сама собою напрошується аналогія з нашим видом спорту. Тому ми прийшли до цієї назви, вже скоро буде рік, як ми називаємося «Тритоном». Спочатку ми починали з одного-двох чоловік у групі, зараз у нас вже тренується плюс-мінус півтора десятки атлетів. У нас є окрема програма для любителів легкої атлетики, окрема для плавців, велосипедистів, ну і само собою програма з підготовки до триатлону.

Підготовка до триатлону стартує з плавання. Людині, щоб вона добре бігла і потім ще їхала на вело, в міжсезоння – особливо зима-початок весни – потрібна плавальна підготовка. Головним тренером «Тритона» з триатлону та плавання є я. Також в команді є тренер з легкої атлетики, за яким закріплена підготовка бігового сегменту. Спрямованість наша – це здоров’я та організація якісного, цікавого та корисного дозвілля для людей, яким вже за 30-40 років і які ніколи не займалися спортом. Які, ймовірно, все життя вважали, що спорт – це зло, це тільки шкода для здоров’я. Тож, ми руйнуємо ці міфи і разом знаходимо мотивацію для них.

Якщо говорити про мене особисто, то бігати я почав у 19 років, а триатлоном захопився вже у 30 з гаком. Я сам знаходив методики, вивчав особливості тренувального процесу за допомогою всесвітньої мережі Youtube – і згодом дійшов до рівня майстра спорту! В 36 років мені не вистачило буквально кількох очок до виконання нормативу Майстра спорту, а КМС я таки виконав.

Мінімальний вік наших вихованців – 25 років, максимальний – за 60. У біговій підготовці у нас троє спортсменів, які взагалі з нуля, не могли більше 5 кілометрів пробігти – а тепер вони вибігають «п’ятірку» з двадцяти хвилин! Друге, на половинці Ironman’а всі люди, які проходили в нас дворічну підготовку, «вийшли» з п’яти годин. На цих половинках 70% наших людей, чоловік з вісім точно, їдуть 90 км роздільних стартів в середньому за 2 години 35 хвилин. Це люди, яким за 40, які не мають спортивного бекграунду!

Переважно, мета аматорів – це подолати дистанцію Ironman. Зі свого досвіду можу сказати, що по завершенні трьох років підготовки люди виходять на необхідні кондиції, фінішують успішно з часом в районі 10 годин – при цьому надалі не втративши мотивацію, не зазнаючи травм та проблем зі здоров’ям. Восени ми починаємо набір на триатлон. Людина осінь-зиму плаває, ми освоюємо роботу на вело-верстатах, бігову роботу в манежі, бігаємо кроси і на спринт ми виходимо десь до кінця літа. Тобто, проходить практично рік, і людина виходить на спринт. Якщо вона прийшла, маючи в багажі якесь спортивне минуле, то всього через рік, якщо атлет «плавучий», то можна запустити його через рік підготовки на олімпійську дистанцію, але не більше.

Я вважаю, що триатлон як вид спорту тільки набирає популярності в Україні. Пік захоплення нашим видом спорту, за моїми спостереженнями, буде років через п’ять. Зараз продовжується такий досить серйозний біговий бум – люди бігають марафони, напів-марафони. А триатлон – досить складний вид спорту, і в нього зі старту приходить не так багато людей. А от аматори, які пробігли свій перший марафон, потім другий і так далі – вони вже починають шукати більш гострих відчуттів! Освоюють велосипед, плавання – і тоді це вже, як то кажуть, наша людина!».

Поділитися цією публікацією


X