Сергій Лисов: «Робоча версія наступних можливих дат чемпіонату Європи в Дніпрі – 20 вересня або 3 жовтня»

Сергій Лисов: «Робоча версія наступних можливих дат чемпіонату Європи в Дніпрі – 20 вересня або 3 жовтня»

Увесь цивілізований світ продовжує боротися з пандемією COVID-19, і як показує досвід – найбільш результативною тактикою цієї боротьби з вірусом є масові тестування та дотримання умов карантину. Чимало людей стали заручниками ситуації – зокрема, люди спорту, і така доля не оминула українських триатлетів. Віце-президент Федерації триатлону України та головний тренер збірної команди Дніпропетровської області Сергій Лисов нині перебуває зі своєю групою в Туреччині. Нещодавно стало відомо, що в терміни не відбудеться дітище Сергія – Dnipro Triathlon Fest, в рамках якого Україна вперше в своїй історії мала приймати офіційний чемпіонат Європи з триатлону серед молоді.

У бесіді з прес-службою ФТУ, Лисов повідомив про нові ймовірні дати континентальної першості, розповів про умови, в яких доводиться нині тренуватися на березі Середземного моря, а також поділився емоціями, що вперше в його тренерській кар’єрі не він слугує локомотивом для своєї команди – а команда стала таким локомотивом для нього.

«Як і планувалося за міністерським планом, з лютого ми перебуваємо на зборі в Туреччині, у місті Аланія – це на узбережжі Середземного моря. До кінця березня ми працювали разом з запорізькою групою атлетів, близько 15 спортсменів нас було. Однак, світова пандемія COVID-19 змусила нас сильно змінити підхід до роботи – звісно, не лише нас, а й практично всіх людей планети. Але в нашому випадку загальна ситуація виявилася дуже складною… Євросоюз заблокував кордони, і оскільки ми приїхали сюди на автомобілі, виїхати назад через Болгарію чи Румунію стало неможливо. Запорізька команда паромом все ж таки відбула додому і змогла повернутися на батьківщину. А ми ухвалили рішення залишатися тут, адже на той момент найсприятливіші умови для тренувань були саме в Туреччині. Тоді ще працював басейн, а також ідеальні погодні умови для велосипедних тренувань.

Станом на зараз, зі мною на зборі залишилося шестеро чоловік. Двоє спортсменів з нашої команди з об’єктивних причин ще раніше відбули в Україну – це Олексій Астаф’єв та Моніка Добровольська. Також працює вже у себе вдома в Полтаві Ліза Дяченко. Однак, до нас на збір прибув після Кубка Світу Ростислав Пєвцов – українець, який нині виступає за збірну Азербайджану! Варто відзначити, що впродовж останніх років Ростик досягнув серйозного прогресу в результатах та в своїй майстерності – тож, мені як тренеру імпонує те, що наші молоді спортсмени сьогодні мають змогу тренуватися з ним пліч-о-пліч та переймати його досвід. Тим паче, що Пєвцов радо йде їм на зустріч, немає жодної зіркової хвороби. І маю зізнатися, що такого підходу до справи дещо бракує українським першим номерам збірної.

Ми тренуємося, плаваємо в морі – сьогодні температура води досягає 19-ти градусів за Цельсієм. Один з моїх спортсменів уже спокійно плаває без гідрокостюма до двох кілометрів – він вже не мерзне. З кожним днем ​​вода стає теплішою. Те, що ми можемо плавати – це дуже радує! Адже басейни скрізь зачинені, й чимало спортсменів не мають можливості плавати взагалі. Як буде далі – побачимо… Планувати щось важко, ми практично готові до кінця травня перебувати тут. Ми все-таки сподівалися ще в березні, що до кінця квітня все закінчиться й пандемію коронавірусу буде подолано. Але, швидше за все, це і в травні не закінчиться – ситуація важка і напевне буде тривати. А момент невизначеності більше вибиває за будь-які інші чинники.

Зізнаюся – зараз я прокидаюся, і мене одразу поглиблює ось ця внутрішня безнадія, навіть не хочеться встати з ліжка. Ти змушуєш себе вийти на тренування, не кажучи вже про те, щоб я в море заліз. Але дивлюся на спортсменів – і вони якось повертають мене до життя, повертають мені віру, що все буде добре. Вони знаходять можливості триматися позитивної хвилі, тренуватися в умовах тотальних обмежень, пашуть, тренуються в будь-яких умовах, в карантині, в комендантську годину… І це надихає мене! Завжди було так, що я був локомотивом для своєї команди – як на зборах, так і на змаганнях. Але зараз саме атлети є для мене локомотивом та тією життєдайною силою, яка тримає мене на плаву.

У нас було кілька скайп-конференцій з ETU та ITU, з президентом континентальної федерації ми спілкувалися, з нашими організаторами в Дніпрі, які там залишилися, зі Світланою Ліщинською. Питання термінів проведення чемпіонату Європи U-23 в Дніпрі обговорювалося неодноразово, переносилося, продумувалися різні варіанти… Але зараз усі старти до кінця червня відмінені або перенесені, але, я думаю, що і на липень теж буде проблема. Станом на зараз, робоча версія наступних можливих дат чемпіонату Європи в Дніпрі – це 20 вересня або 3 жовтня.

Щодо формату, то він поки що залишається незмінним – аматори, чемпіонат Європи U-23 з естафетою, і Дитяча триатлонна ліга. Поки що так – а далі вже будемо дивитися по ситуації. Все буде залежати від щільності календаря ITU – може бути навіть варіант, що цьогоріч офіційних стартів з триатлону взагалі не буде… Щось конкретне планувати в такій ситуації – собі на шкоду. Проте, достеменно відомо, що якщо календар буде розблоковано і підуть змагання восени – в таблиці пріоритетності першими будуть головні офіційні старти року – чемпіонати світу та Європи, і вже потім світові серії, європейські та світові кубки і так далі».

Додамо, що нині на закордонному зборі також перебуває група Георгія Драгуляна – його спортсмени тренуються у високогір’ї Вірменії. Частина перших номерів збірної України продовжують підготовку на Кіпрі, інша частина – повернулися в Україну та тренуються вдома.

Поділитися цією публікацією


X