Маргарита Крилова: «Іноді забираю в Івана ноутбук і граю в Dota-2»

Сьогодні ця спортсменка без сумніву є головною зіркою збірної команди свого регіону, а також уособленням донецького олімпійського триатлону! В попередніх сезонах Рита Крилова досягла неабияких успіхів на рівні спортсменки збірної України, виступаючи доволі стабільно впродовж надто щільного змагального графіку. Але попередні сезони ми залишимо архівам – попереду в Крилової дуже важливі виклики, до яких вона разом зі збірною Донеччини нині готується на зборі в Батумі (Грузія).

Вітаємо, Маргарито! Це вже ваш третій після Болгарії та Бахмуту збір перед новим сезоном. Як ти себе почуваєш?

Загалом, почуваю себе добре. Дуже радує той факт, що підчас тренувального процесу я відчуваю свій прогрес, бачу результат – на всіх трьох видах триатлону.

Вже третій рік поспіль твоя команда проходить другу частину збору за одним і тим самим локаційним графіком, Грузія та Вірменія. Тренер Георгій Драгулян вважає, що якщо є результати – нічого не варто змінювати.

Тренер правий. Але, напевне, з часом ми вже повністю освоїмо місцевість і хотітиметься якихось нових викликів. Я вважаю, що рано чи пізно ми все ж таки змінимо графік локацій. Але станом на зараз, Батумі – цілком прийнятний варіант для підготовки до сезону. Та й саме місто подобається – гори, море, архітектура… Хіба грузини вирізняються притаманним темпераментом – надто звертають увагу, коли ти біжиш або їдеш на вело, щось вигукують, а інколи біжать поряд з тобою.

Це доволі притаманно гарячим грузинським хлопцям) Але ж навколо тебе є одразу восьмеро козаків з нашої команди! До речі, чи не важко тобі фактично на рівних виконувати ті навантаження, які розписані для чоловічої збірної Донеччини?

Мені в чомусь навіть пощастило – річ у тім, що за таких обставин я завжди тягнуся до групи хлопців, особливо на плаванні та на вело. Біг я переважно виконую сама з секундоміром – на своєму пульсі, в своєму темпі. А ось на вело і плаванні я завжди намагаюся не відставати від хлопців. Я дуже рідко відпадаю від загальної групи на вело – хіба на якихось гірських підйомах, на силову витривалість. Але в основному я катаюся з ними разом на їхніх темпах, і для мене це величезний плюс!

Що входить у твій раціон харчування на зборах?

В Грузії ми живемо окремо по декілька чоловік, проживаємо в апартаментах і готуємо собі самостійно. У Вірменії ми проживаємо командою у великому будинку – тренер готує, а ми йому допомагаємо. Я дуже пильно слідкую за харчуванням, читаю багато профільної літератури. Зранку зазвичай їмо вівсянку, яйця в будь-якому вигляді, горіхи, ягоди, фрукти, мед і кава. В обід переважно рідкі страви, супи. Ну а увечері – білково-вуглеводні: макарони, гречка, м’ясо, риба. Використовуємо максимально якісні продукти і урізноманітнюємо раціон.

Макарони на вечерю?

Так, це є більш ніж нормально. Я сама по собі хоча й маленька за комплекцією, але чимало споживаю і солодкого, і вуглеводного. Це нормально для такого виснажливого виду спорту, як триатлон. Я завжди слідкую за вагою, іноді на зборах спеціально намагаюся трішки набрати – вживаю чимало білків, вуглеводів. Щоб була якась база, запас, на якому можна працювати. Нині моя вага при зрості 170 см складає 54 кг. І я би хотіла трішки набрати – щоб не надто худнути потім впродовж сезону, щоб з’явилася потужність, додаткові сили.

До речі, свого часу мені вдалося побувати на етапі Кубка світу в Тисайвароші, і – на правду – я був шокований від комплекції деяких триатлеток з країн Європи! При всій повазі, вони, як на мій хлопський розум, мали по півтора десятки кілограмів зайвої ваги! Але при цьому демонстрували пристойні результати. Як таке може бути?

Така їхня конституція, будова тіла. Наприклад, коли я вперше побачила австралійку Емму Джеффкот – я була шокована з її габаритів! І вона завжди, крім того що випливає серед перших, вона ще й відмінно їде на вело і біжить. Я вперше її побачила в Китаї та етапі Кубка світу – я була шокована! І її габарити абсолютно, жодним чином їй не заважають. Тож, це все дуже індивідуально.

Розкажи, як ти потрапила в триатлон?

Я займалася плаванням. В основному плавала спринт – 50, 100 і 200 м на спині. Коли мені було 16 років – я не дуже вдало виступила і не відібралася на чемпіонат України. До мене підійшла моя тренер і сказала, що Драгулян Георгій Васильович шукає дівчину 1994-95 р.н. в естафетну команду з триатлону. Я вирішила спробувати – мені пояснили, що до чого, і я навіть не знала, як реагувати… Адже ніколи не плавала на довгі дистанції, а в триатлоні лише супер-спринт – це 300 м! Я ніколи не плавала таких дистанцій, що вже казати за вело і біг. Я потренувалася два тижні, й ми поїхали на змагання в Горішні Плавні (тоді ще Комсомольськ).

Вже на місці було вирішено, що я виступлю не лише в команді, а й в особистому заліку – то взагалі було для мене щось із розряду фантастики! Але тренер порадив – ти спробуй, а як не зайде, то зійдеш з дистанції. Я перемогла на плаванні з великим відривом, тренер каже – їдь! Я проїхала вело, мене група наздогнала аж біля транзитної зони, але тренер знову стояв на своєму, сказав – біжи! І я тих 5 км бігла з усіх сил і в підсумку завоювала третє місце, а в естафеті ми здобули перемогу. От так я дебютувала в триатлоні, поїздила з командою по змаганнях ще декілька місяців, але потім повернулася на плавання – я ще рік по тому виступала на змаганнях з плавання. І лише потім, в 2012-му році до мене знову підійшов тренер і запросив на збори. А на той час передсезонні збори – це було для мене чимось таким новим і незвіданим, що я практично без роздумів дала згоду. Ми поїхали в Кисловодськ зі збірною України. Потім збір в Іспанії – це взагалі захопило мене повністю, і з того часу я прийняла для себе рішення виступати в триатлоні.

Якою є твоя мета в триатлоні?

Звичайно, хочеться досягти високого рівня на етапах Кубка світу, чемпіонатах Європи. Є люди обдаровані, а є трудолюбиві – я не вважаю себе обдарованою спортсменкою, але я трудолюбива! Мій результат зростає – можливо, зростає не так швидко, як того хотілося б. Вважаю також плюсом, що я доволі стабільна в своїх результатах, в мене немає функціональних ям – помаленьку щороку є прогрес.

Цьогоріч в Сан-Дієго (США) вперше відбудуться Всесвітні пляжні Ігри, до програми яких входить акватлон. Ти йдеш другою в світовому рейтинзі та претендуєш на поїздку за океан. Чи можна це назвати головним викликом цього сезону?

Так і є! Я дуже хочу туди потрапити – багато працюю над біговим сегментом, над плаванням, але все ж більше над бігом, хочеться його трішки підтягнути. 30 березня поїду в Єгипет на етап Кубка Африки, буду розстартовуватися. В площині Пляжних Ігор, це для мене буде дуже важливий старт – хочеться показати хороший результат. Загалом планую виступити в Єгипті, на чемпіонатах України у Львові та Житомирі, а потім змагання в Іспанії: на чемпіонаті світу з акватлону в Понтеведрі, який відбудеться 2 травня, має визначитися склад нашої команди, яка візьме участь в Пляжних Іграх.

В середині колективу жіночої збірної, ви передусім конкурентки чи колеги?

Якщо брати загалом, то для Юлії Єлістратової взагалі не існує конкурентів в Україні. А серед решти дівчат, ми нормально спілкуємося, в нас робоча атмосфера.

Твій хлопець і водночас колега по команді Іван Меньшиков розповів нам, що у вільний від триатлону час грає у комп’ютерні ігри. А як ти відволікаєшся від спортивних буднів?

Поки Ваня грає в ігри – я читаю різну спортивну літературу. На даний момент читаю книгу під назвою «Дієта чемпіона». Дивлюся фільми, серіали… А потім забираю в Івана ноутбук і сама граю в Dota-2 (сміється). З фільмів та жанрів, я віддаю перевагу фентезі. Люблю комікси MARVEL, але не проти й інших жанрів. Дивлюся все, крім жахів! Фільми-жахи дивитися взагалі не можу, я дуже вразлива в цьому плані.

За ким з топ-триатлеток слідкуєш в соціальних мережах?

Рахел Кламмер,  Флора Даффі. Раніше, коли Гвен Йоргенсен виступала в триатлоні, слідкувала за нею – але й зараз підписана на неї, хоча вона вже перейшла на марафон.

Твої головні перемоги ще попереду! Але станом на зараз, які досягнення в триатлоні стоять для тебе осередком?

Чемпіонат України на олімпійській дистанції у Вишгороді, коли я здобула перемогу. Впродовж всієї дистанції я себе почувала просто ідеально, і мені в підсумку вдалося стати чемпіонкою України. А на міжнародній арені – це срібна медаль Кубка Європи в Стамбулі в 2017-му році. Минулого року я теж була третьою на Кубку Азії в Киргизії – в дуже непростих умовах довелося виступати, думала сходити з дистанції, але в підсумку вдалося здобути медаль.

X