Лілія Барановська: «Бронза ЧЄ-2019 – найвагоміше досягнення в моїй кар’єрі»

Збірна України тріумфально повернулася з Румунії, де днями добіг кінця Чемпіонат Європи з неолімпійських видів триатлону (мультиспорт). В сумі наша команда здобула дев’ять нагород – три золоті на шість бронзових, що дозволило українцям потрапити до ТОП-10 командного заліку. А останню, дев’яту за ліком медаль в Тиргу-Муреш до скарбнички синьо-жовтої команди принесла киянка з криворізьким корінням Ліля Барановська – дівчина фінішувала третьою на континентальній першості з триатлону на середній дистанції. В бесіді з прес-службою ФТУ Лілія зізналася, що станом на зараз цей здобуток є її найвагомішим досягненням в кар’єрі, та розповіла ще багато цікавого.

Дозвольте зі старту поцікавитися: вас можна привітати, чи все ж таки ви хотіли та могли поборотися за ще вищі позиції?

Скажімо так: загалом, підсумковий результат мене більш ніж влаштував! Але є моменти, в яких я не повністю задоволена власним виступом. Звісно, завжди хочеться перемагати і займати перші місця. Однак, бронзова медаль чемпіонату Європи з триатлону на середній дистанції – це той результат, на який я на даний момент була готова. Тому говорити про перемогу або срібну медаль в Тиргу-Муреш я б не стала – все ж таки, британка (Катріна Рай) та полячка (Єва Бугдоль) на цьому старті були об’єктивно сильнішими та більш підготовленими за мене. Річ у тім, що на передсезонному зборі я сильно захворіла, пішли ускладнення і до сих пір я ще набираю форму – я не в оптимальних кондиціях. Тому, загалом результатом задоволена.

Наскільки конкурентною була боротьба?

На правду, я віддавала собі звіт в тому, що я не випливу в першій трійці. Тому основні сили залишала на велосегмент – сама дистанція, а також гірська, доволі технічна нерівна траса прогнозовано створили учасникам чимало проблем. Попри передстартові перестороги, я змогла виплисти на четвертій позиції, а вже на вело гонка склалася для мене не надто добре. Можливо, я ще не повністю відновилася від чемпіонату України на олімпійській дистанції (нагадаємо, що кілька тижнів тому Лілія Барановська здобула срібну медаль ЧУ в Вишгороді) і в підсумку заїхала в транзитну зону п’ятою за ліком. Я усвідомлювала, що потрібно одразу бігти швидко і включатися в боротьбу за нагороди! Вже через 400 метрів після старту бігового сегменту мені вдалося випередити двох суперниць і я таки вийшла третю позицію. Далі вже до самого фінішу лише нарощувала відрив, не скидаючи обертів! Бо, як показує практика, якщо мені доводиться на фініші вступати в «розборки» за призові місця – далеко не завжди такі мікро-дуелі закінчуються на мою користь.

До виступів у триатлоні, ви тривалий період часу віддали велоспорту! Як так сталося, що на цих змаганнях на своєму коронному виді ви дещо втратили позиції?

Так, вело – це мій сильний вид, і я вмію розраховувати власні сили. До прикладу, дівчина, яка мене випередила – якраз аж надто сильно перестаралася на вело і в підсумку взагалі зійшла з дистанції впродовж бігу. Я розуміла, що бігти доведеться не 5 і не 10 км, де можна потерпіти і добігти через «не можу». На середній дистанції ти маєш бігти більше години, тому потрібно правильно розподілити сили на всю дистанцію.

Коли я вже після 4 км бігу побачила перед собою ще одну суперницю – я зрозуміла, що, оцінюючи свій та її темп і динаміку, я маю можливість обігнати її та вийти на третє місце. Психологічно мені вже було легше, і я на піднесенні змогла це зробити – здобути бронзову нагороду Чемпіонату Європи з триатлону на середній дистанції.

Чи можна сказати, що ця нагорода – найвагоміший здобуток у вашій кар’єрі станом на зараз?

Так і є! Це моє найбільш серйозне досягнення.

Липень 2019 на правду став для вас знаковим: срібло чемпіонату України на «олімпійці» й майже одразу бронза континентальної першості на середній дистанції! Чи можна вже говорити про орієнтовний вихід на пік форми?

Навряд. Я відчуваю, що ще не вийшла на той рівень форми, коли я повністю впевнена у власних силах і готова показувати максимум. Знову ж таки, хвороба на зборах, її ускладнення не дозволили підготуватися, як слід. До того ж, я тренуюся самостійно і не вистачає спарингів на плаванні. Тому мені важко відновлювати змагальні кондиції, яких я встигла досягнути на зборі, та тримати себе в змагальній формі.

Під які старти буде спрямована ваша подальша підготовка?

14 вересня в Адміні (Нідерланди) відбудеться чемпіонат Європи на довгій дистанції, це вже формат повного IRONMAN. До речі, свого часу наш Віктор Земцев там здобував срібну нагороду. Також планую виступити на декількох «половинках», а також наших внутрішніх стартах в Україні.

Надалі ви вибудовуватимете власну кар’єру на середній та довгій дистанції?

Я реально дивлюся на речі та усвідомлюю свої можливості. І вони для мене є кращими саме на середній та довгій дистанціях. Щоб змагатися на «олімпійці» або на спринті – треба мати дуже сильні біг і плавання. За рахунок вело я ще можу на рівних конкурувати з дівчатами в Україні. Однак, за кордоном – якщо ти не пливеш, то твої шанси на лідируючі позиції близькі до нуля.

Кар’єру спортсменки ви також поєднуєте і з тренерською діяльністю! Кого тренуєте і чи плануєте в перспективі перейти на повноцінну тренерську роботу?

Станом на зараз, я треную аматорів. В основному, даю їм навички велоспорту, але також готую спортсменів і на повний триатлон. Тренерська робота мені в принципі імпонує, і я б, можливо, працювала тренером в майбутньому. Єдине – не дитячим тренером, а тренером саме дорослих спортсменів. Хоча, напевне, зараз не варто наперед говорити – з часом я можу змінити власну думку.

X