Іван Меньшиков: «Щоб змагатися з лідерами, треба піднімати всі три види»

Він лише рік тому перейшов до вікової категорії Elite – але за рівнем змагального досвіду є чи не найбільш досвідченим триатлетом збірної Донецької області! Сьогодні Іванові Меньшикову 24 роки, та попри молодий вік на передсезонних зборах в Батумі він та ще декілька спортсменів виконують функцію таких собі капітанів команди – проявляють професіоналізм та відповідальність! Це бачить молодь і намагається не відставати. Ми поспілкувалися з Меньшиковим про його кар’єру, IRONMAN, комп’ютерні ігри, повернення у спорт і такий «вид триатлону», як стрільба з рушниці по воронах.

Іване, вітаємо! Ти вже рік виступаєш серед спортсменів категорії Elite. Чи відчуваєш ти власний прогрес у цій класифікації?

Перехід в еліту – це складно. За рік вийти на рівні перших номерів особисто мені поки що непросто, думаю ще потрібно кілька років тренувань та руху вперед. Більше приділяти уваги функціональному розвитку, виходу на новий рівень. Та, попри це, я відчуваю свій прогрес.

Серед молоді я часто був першим номером та перемагав на змаганнях, здобував медалі різного ґатунку. На чемпіонатах України ми виступали разом з дорослими спортсменами, тож була можливість реально розцінювати свої шанси на успіх в групі Elite. Ти біжиш, умовно кажучи, 5-м серед дорослих – але цей результат дозволяє тобі перемогти в молодіжній категорії. І ти все-одно бачиш цих суперників і знаєш, що тобі доведеться з ними змагатися. Тому я був готовий до цього переходу.

Нині на зборі в Грузії ти і Юліан Дем’янов виконуєте функції таких собі капітанів команди – «дідів», які власним прикладом показують групі молодших триатлетів, як відповідально потрібно ставитися до тренувального і підготовчого процесу. Чи імпонує тобі така функція?

Це нормально, і так має бути. Але мені, напевне, більше б сподобалась функція, щоб я був на місці молоді – а перед мною були спортсмени, до рівня яких мені ще потрібно тягнутися. Я тягну за собою молодь, але мені теж потрібно покращувати свій результат і рухатися вперед. Тренуючись з сильнішими, ти і сам стаєш сильнішим! Відчуття того, що треба постійно доганяти і працювати над собою, стимулює до росту майстерності та витривалості.

Молодь на все дивиться, так би мовити, круглими очима – пальми, море, красиве місто! І це природньо. А ми вже більш сконцентровані саме на результат та якісну підготовку, допомагаємо їм. Тож, всі працюють на те, щоб покращити власну функціональну форму.

Над яким видом триатлону тобі потрібно працювати найбільше?

Якщо говорити про вихід на більш високий рівень, то, відповідно, потрібно піднімати всі три види і рухатися далі. В мене слабший вид – це плавання, але щоб змагатися з першими номерами, потрібно піднімати всі три види.

Які завдання стоять перед тобою в новому сезоні?

Задачі – показувати максимально високі результати, відбиратися на чемпіонат Європи та змагання з високим статусом. Перші старти в Україні – Львів, Житомир, Запоріжжя і далі по списку календаря. На міжнародній арені, представники команди Маргарита Крилова та Юліан Дем’янов мають полетіти на Кубок Африки в Єгипет. Я, напевне, концентруватимуся поки що на виступах в Україні – минулого разу мені цей старт в Єгипті, як то кажуть, не зайшов.

Ти доволі молодий спортсмен – але тренер бачить в тобі зокрема задатки атлета на довгі дистанції. Чи імпонує тобі формат IRONMAN?

Я вже виконав чотири «половинки», формат IRONMAN 70.3. Цього року також планую виступити на цій дистанції . А повний IRONMAN – це якщо не вийде з олімпійським триатлоном, то буду пробувати свої сили на IRONMAN. Ця дистанція мені імпонує, і тренер теж так вважає. До того ж, в нас є живий приклад Віктора Земцева, він та його результати на довгих дистанціях є еталоном для всіх. В Харкові на чемпіонаті України на довгій дистанції я програв переможцеві Данилу Сапунову 10 хв – по мірилам «половинки» це не так вже й багато. До того ж, я готувався до цього старту лише три тижні й виступив, я вважаю, доволі непогано.

Нині ти разом з родиною проживаєш в Бердянську. Після початку війти, ти виїхав з Донецька і залишив триатлон. Чому вирішив повернутися в професійний спорт?

Років у п’ятнадцять я для себе визначив, що буду йти шляхом професійного спортсмена. Але коли почалася війна – треба було щось робити, приймати рішення. Я вимушено залишив триатлон – переїхав до Києва, потім до Львова. Але потім тренер зателефонував мені, і ми вирішили відновити мою кар’єру. От тоді я зрозумів – це моя дорога! Я не кидав спорт як такий, тому завжди був відносно в формі. Моя мама – МСМК по спортивній ходьбі, татко легкоатлет-марафонець. Тому спорт був і буде в моєму житті завжди.

За час виступів спортсменам вдається побувати в багатьох країнах. Які саме країни прийшлися тобі до душі найбільше?

Важко сказати, які країни мені подобаються – ми переважно були в азійських країнах. Але коли я виступав по юніорах, ми часто стартували в Чехії – ця країна мені дуже подобається. Там немає тих стресів та загального високого темпу життя, як в мегаполісах. До прикладі, навіть в Києві ритм життя є дуже високим, як на мене.

Рівень розвитку триатлону та інтерес до нашого виду спорту за останні роки значно зріс. Ти це відчуваєш?

Звісно! Раніше, коли переважна більшість людей чули слово «триатлон» – вони думали, що це якийсь такий вид спорту, коли, умовно кажучи, стріляють з рушниці по воронах і бігають по снігу… Але зараз навіть в аматорів є кращі велосипеди і кросівки, ніж у спортсменів-професіоналів! Інтерес аматорів до триатлону зріс просто таки колосально. Наш вид спорту продовжує виходити з тіні та стає соціально цікавим.

Кого ти б міг виокремити з іноземних спортсменів? Хто станом на зараз є для тебе еталоном майстерності?

Важко сказати. Але з’явилися соцмережі, і триатлон також став ближчим та більш відкритим. Звісно, я слідкую за світовими лідерами – їхніми методиками, харчуванням, стилем життя. За допомогою соцмереж, я свідкую не лише за світовими лідерами, але й за їхніми тренерами – це навіть більш цікаво та інформативно! До прикладу, є команда JFT Crew, і в їхньому складі є п’ять-шість топ-спортсменів – всіх тренує Джоель Філліоль, в нього тренуються Маріо Мола, Вісент Луїс, Мартен ван Раел та інші. Методики їхньої роботи схожі на наші. Але дуже цікаво відмічати для себе якісь певні деталі.

А серед українців?

Можна виділити Данила Сапунова, після його переходу на довгу дистанцію. Можливо, мені теж світить цей шлях.

Що тобі допомагає відволікатися від триатлону в той час, коли це потрібно?

Комп’ютерні ігри та фільми! Я ще той геймер – граю в Dota 2.

Нині дуже популярний кіберспорт! Не думав спробувати власні сили?

Та ні, я не можу по 12 годин на день, з радікулітом, сидіти за комп’ютером. Я пробував в дитинстві, по 6 годин грав. Але я з нетерпінням чекав на тренування, щоб піти і розім’ятися.

X