Собуляк: «Вихованці ДТЛ сьогодні вже претендують на участь в Юнацькій Олімпіаді»

Вашій увазі – ексклюзивне інтерв’ю з наставником групи одеських молодих триатлетів, членом Тренерської ради Федерації триатлону України Віталієм Собуляком. Фахівець розповів про збір на Кіпрі, завдання на сезон, а також поділився своїм баченням розвитку триатлону в Україні.

Вітаємо, пане Віталію! Надайте будь-ласка загальну інформацію про вашу групу на Кіпрі – скільки ваших спортсменів працює на зборі, його мета, і коли орієнтовно плануєте робити перші старти в сезоні?

Моя група працюватиме на Кіпрі до 22 березня – Новіков Кирило, Бабич Аріна, Заровна Саша, Заровна Вероніка. Також прибуває ще група з Житомира, окрім них на Кіпрі тренуються перші номери збірної та черкаські спортсмени. Щодо моїх атлетів, то нині один з кандидатів на ліцензію Юнацьких Олімпійських Ігор Мирон Бойко працює в Чорногорії в команді з іншими триатлетами своєї вікової групи. Ліцензійний турнір відбудеться в іспанському Баньйоласі, тож він на нього цілеспрямовано готується.

Під кінець збору ми плануємо стартувати на Кубку Кіпра 18 березня – це змагання на трьох дистанціях, і багато наших атлетів робитимуть там передстартову прикидку. Загалом, старт напіваматорський, але цікавий – можна зробити певний зріз за підсумками збору.

Кубок Кіпру відбуватиметься на трьох дистанціях – спринт, «олімпійка» та «половинка». Багато наших спортсменів, які працюють тут на зборах, робитимуть на цьому турнірі «прикидку». Ми також будемо проходити дистанцію спринт.

Над чим загалом працює ваша група? На чому переважно робите акцент в підготовці та яке загальне враження від виконаних об’ємів?

В принципі, зараз ми вже втягнулися у нормальний режим роботи. Попереду на нас очікують два тижні напружених тренувань. Основні акценти наступні – цього року Арина Бабич виступатиме на Чемпіонаті Європи, її вже допускають за віком. Про Мирона Бойка і відбір на Юнацькі Олімпійські Ігри я вже сказав. Також плануємо, що Кирило Новіков буде потрапляти вже в основний склад і серйозно готуватиметься. Ну і Олександра Заровна – спортсменка, яка в найближчі роки так само виступатиме на найвищому рівні, разом з Ариною Бабич.

Акцент є саме таким, тому що до олімпійської програми включено естафету-мікст і Тренерською радою було прийнято рішення спробувати набрати очки за найближчі два роки. Звичайно, на мою думку дорослий склад збірної нині не дуже бойовий, скажімо так. Але будемо все ж таки намагатися цю ліцензію якимось чином завойовувати. Гадаю, що ті дівчатка, які зараз молодші, вони вже допоможуть нам здобувати останні залікові бали. Залік йде і на спринтерську дистанцію, і на супер-спринт. Тож, акцент робимо саме на спринт і супер-спринт, бо ці дисципліни їм виконувати до снаги прямо зараз.

Я мав розмову з багатьма спеціалістами – з Сергієм Лисовим, Георгієм Драгуляном, Костянтином Федоровим та іншими. Вони відмічають, що зараз є великий ажіотаж саме навколо молоді, навколо відбору на Юнацьку Олімпіаду. Здається, що ця порожнеча між першою командою та молодим поколінням потроху заповнюється – як ви вважаєте?

Цей ажіотаж здебільшого не підкріплений якістю самих спортсменів, вона залишається доволі низького рівня. На мою думку, найвищі шанси потрапити на ЮОІ мають Василь Винницький та Юлія Ярошевська, але я, як тренер, вірю і у можливість для Мирона Бойка, хоча йому зробити це буде важче.. Ми дуже сильно відстаємо від конкурентів.

Ну я би не вимірював загальну динаміку саме категоріями відбору на Юнацьку Олімпіаду мається на увазі саме загальний стан речей в українському триатлоні. Нині є багато молодих спортсменів, які мають необхідні амбіції – крига скресла в цьому напрямку, і в нас хоча б з’явилася молодь, яка конкурує…

В цьому мені також доведеться з вами не погодитися, адже ми маємо дуже серйозний провал молоді. Колись в нас була когорта спортсменів – Мартиненко, Іванов, Єлістратова, які виросли і зараз між ними та новим поколінням величезна прірва. Фактично, ні молоді, ні юніорів у нас пристойних немає. Хіба за винятком Софії Прийми, яка ще якось могла підтримати цей рівень у минулому році. Зараз вона перейшла до U-23 і там їй буде набагато важче зарекомендувати себе.

Як би ви оцінили розвиток аматорського триатлону, якщо говорити про масовість цього явища – як в Одесі, так і в Україні в цілому.

Аматорський триатлон – це взагалі зовсім інший вид спорту і зовсім інша подія, яка ніяк не відноситься до людей та спеціалістів, які займаються спортом. Це взагалі окремий вид спорту.

Звичайно окремий, але це принаймні та «подушка», яка підтримує суспільний інтерес до нашого виду спорту. Якщо раніше особисто в мене люди запитували: що таке триатлон, що там роблять – бігають і стрибають? То тепер не уточнюють такі загальні питання, і, як на мене, достатньо людей за останні років п’ять почали займатися триатлоном.

Без сумніву, розвиток має місце, хоча йде він не такими високими темпами, як хотілося б. Цьому заважає багато факторів, але те, що в нас зараз у календарі багато аматорських стартів, є можливість, є клуби і є хороші колективи, які вже можуть виїжджати – це без сумнів позитив. Погоджуюсь з вами, що це все і є подушкою нашого виду спорту, адже без масовості не буде і спорту найвищих досягнень. Разом з тим, хочу повторитися про те, що ми серйозно відстаємо. Останні три-чотири роки я доволі часто буваю на міжнародних стартах. В мене є вихованці, яких я треную з дев’яти років. Я дуже сподіваюся, що вони там зможуть бути конкурентоздатними, але рівень у Європі занадто високий, вони всюди йдуть на три кроки попереду нас. Існує таке поняття, як якість результату – можна програти 2-3 секунди і посісти десяте місце, а можна програвати 5 хвилин і також бути десятим, але при цьому ти змагаєшся зовсім в іншій когорті спортсменів, у другій лізі. Щоб ви розуміли, наш юніорський спорт зараз у другій, а то і в третій лізі. Ми не можемо змагатися та бути конкурентними у найближчій ТОП-20.

Який загальний стан справ у одеському триатлоні?

Вже шість років існує Дитяча триатлонна Ліга, яку з Володимиром Погорєловим ми свого часу створили. І вже є категорія дітей, які виступають і готуються на Юнацьку Олімпіаду – це результат праці одеського регіону.

Також я неодноразово наголошував, що ми не розвиваємо триатлон по іншим регіонам. В нас є тільки п’ять регіонів, де є якийсь розвиток. Якщо не охоплювати максимальну кількість областей, то нам не знайти сильних спортсменів. Якщо займаємо, грубо кажучи, відсотків 10-15 всієї України в пошуку, то у 100 відсотках ми будемо знаходити у три рази більше талановитих спортсменів, ніж в нас є зараз. До того ж, у нас «кульгає» і сама специфіка пошуку талантів.

Зараз ми серйозно готуємося на Чемпіонат Європи, і наше завдання виступити так, щоб не було соромно приїхати. А не соромно – це коли боротьба йде за призові місця, чи принаймні за першу п’ятірку. Коли ти змагаєшся за фінали-Б і посідаєш там тридцяті місця, то це вже зовсім не те. А за естафетами ми поступаємося в останні роки занадто багато – по п’ять-шість хвилин.

Ви назвали претендентів у боротьбі за ліцензію на юнацьку Олімпіаду. Що зараз важливо – щоб вони відчували один одного партнерами чи конкурентами? Як правильно в цьому віці налаштувати психологію спортсмена?

Вважаю, що в цьому віці спортсмени вже розуміють, що це індивідуальний триатлон. Після повернення до спорту (в мене була перерва) я помітив, що десь загубилася повага до сильних спортсменів. Навіть не те, що загубилася – просто кожен хоче відокремитися однією якоюсь зіркою від регіону, чемпіона Черкас від чемпіона Житомира, абощо… А якщо ж реально подивитися на речі, то він п’ятдесятий на фінішах, і на Європі його не буде навіть близько. Звичайно, у якийсь момент діти повинні займатися разом і повинні тягнутися один до одного та радіти результатам своїх партнерів.

Можливо ви хотіли б самі щось від себе додати?

Я додам, що хочу, щоб наша Федерація ставала сильнішою, тому що більшість там тримається на ентузіазмі волонтерів, які працюють за копійки. Разом з тим, сама Федерація повинна бути сильною, сама Федерація повинна намагатися працювати на Національну команду і на перспективних спортсменів. Нехай їх буде 5-10 чоловік, які представляють власну країну – без пріоритету на національному рівні доволі важко збудувати конкурентоспроможну команду. Ні для кого не є секретом, що спортсмени навіть середнього рівня залишають країну. Тому якщо ми не знаходимо якихось механізмів утримування їх, то й забороняти виїжджати ми не маємо жодного права. Наша Федерація не має фінансової потужності, не має потужності адміністративної, а потужність – це та рушійна сила, за яку можна було б робити якісь проекти та підвищувати загальний рівень.

X