Олексій Сюткін: «Ціпф добре пам’ятає моє прізвище!»

Повний комплект нагород – саме такий доробок збірної України на домашньому етапу Кубка Європи в Дніпрі! І якщо золото та бронзу здобули наші дівчата Юлія Єлістратова та Софія Прийма, то срібну медаль завоював у змаганні чоловіків Олексій Сюткін. Завоював срібло чи все ж таки втратив золото? Відповідь – у нашому матеріалі…

Давай образу чітко окреслимо – тебе вітати чи не вітати? Задоволений власним результатом?

Та як сказати… Я, звісно, ризикнув наздогнати Яна Волара, але це вже було авантюрно. Постійно точилася боротьба в середині самого себе: захищати друге місце, чи ризикнути і поборотися за перше? Я ризикував програти срібну медаль, якби все поклав задля перемоги. Мені здається, що якби я раніше почав додавати – можливо, я би його наздогнав. Але це вже не суть важливо, я обрав синицю в руках. Я знаю, як біжать наші хлопці – Іван Іванов, Єгор Мартиненко. З ними дуже небезпечно гратися в такі ігри, вони могли просто відсидітися і наприкінці вирвати в мене фініш. Навіть враховуючи той факт, що я володію сильним фінішем.

Все йде за планом, і моя підготовка була вибудувана правильно. Єдине, що на два тижні мене скосила хвороба – можливо, цих двох тижнів і не вистачило, довелося знизити тренувальні об’єми та навантаження. Але це лише початок сезону, і я себе доволі комфортно почуваю.

Як вважаєш, чому Волар та Вілімовскі після доволі конкурентного плавання змогли так далеко відірватися від другої «пачки» на велосегменті? Вони «накинули» вам майже хвилину!

Ми не спрацювали на велосипеді… В кожної гонки є свій характер. Я спробував поїхати у відрив, але в решти хлопців не було настрою на роботу на всіх сегментах – більше було позиційної боротьби, всі розігрували тактичні моменти. Я це прекрасно розумів: на вело я почав атаку, але її відразу «з’їли», її ніхто не підтримав. Американець з чехом працювали в своєму темпі й відривалися – а ми не змогли їх наздогнати.

Чи здивувала тебе, як відмінного бігуна, хороша швидкість Волара в цьому сегменті?

Чому ж, він неодноразово вигравав чемпіонат Європи з акватлону серед юніорів, він достатньо швидко біжить і має на 5 км непогані результати. А от те, що він так здорово поїхав на вело – мене саме це більше здивувало, ніж його біг.

Це твоя перша медаль на домашніх етапах Кубка Європи! Напевне, здобувати нагороди на Батьківщині вдвічі приємніше?

Завжди був в десятці на Кубках Європи в Україні, але ніколи не підходив до них в оптимальній формі. Потрапляти в призи приємно на всіх змаганнях і в будь-яких країнах! Приємно, що я зміг себе реалізувати, показав непогану форму. Рідні стіни цьому звісно сприяють, підтримка вболівальників додає сил і не дозволяє розслабитися.

Цікавий факт – на передстартовій прес-конференції перший номер стартового листа німець Джонатан Ціпф не зміг назвати жодного сильного українського триатлета. В підсумку він програв тобі на бігові й посів третє місце.

А він моє прізвище пам’ятає давним давно, то він так просто за для годиться! Ми з ним перетиналися ще у 2009 році на чемпіонаті Європи, коли я вперше потрапив в ТОП-10. Тоді я посів 10 місце, а Ціпф фінішував 11-м. І ми з ним добряче «рубалися» на останніх 10-ти кілометрах! Він мені програв на останньому кілометрі й він про це прекрасно пам’ятає, я більш ніж переконаний.

X