Кривонос: «Вся наша молодь готова до боротьби за медалі!»

Нещодавно українські триатлети в своїй переважній більшості повернулися на рідну землю після передсезонних зборів. Група спеціаліста з Запоріжжя Кирила Кривоноса (який водночас є також членом Президії та Тренерської ради Федерації триатлону України) працювала в Чорногорії разом з командою Сергія Лисова. Ми поспілкувалися з Кирилом про підсумки збору, розстартовку, а також загальні тенденції розвитку триатлону в нашій країні.

Вітаємо Вас! Як загалом оціните успішність роботи вашої групи та української команди на зборі в Чорногорії?

Збір пройшов добре, навіть попри не надто сприятливі погодні умови, які тут мали місце. Дуже багато було дощів – через це велосипедний сегмент, можливо, не в тому об’ємі виконаний, який було попередньо заплановано. Але підстрахували вело-станки, тож ми зробили от таку заміну. В останній день провели контрольне тренування – це була зв’язка велосипед з бігом. Маю сказати, що вся команда в хорошій фізичній формі, в чудовому настрої, прибула на постійне місце дислокації й готова до боротьби за медалі.

Приїхали ми на збір ще 10 лютого. Щодо запорізької команди, то в нас склад молодіжний і юніорський. Зокрема молодь, яка, маю сподівання, буде представляти країну на Чемпіонаті Європи – це Костенко Сергій і Соколова Марина. Щодо юніорського складу, то це Марієвський Валентин і під Юнацькі Олімпійські Ігри підготовку проходили Лаврушин Данило, Терентьєва Анастасія і Павлова Олександра. Ну і плюс ще пару хлопців – таких, як, наприклад, Дем’янов Юліан, який вже перейшов до вікової групи Elite. Загалом, перевага віддається супер-спринтерським дистанціям.

Чи робили українські триатлети якісь прикидки на місцевих стартах?

Тут був лише один старт – чемпіонат Чорногорії з дуатлону. На ньому стартував наш Олексій Щербина – раніше він виступав за команду Донецької області, тепер Запорізької. Він єдиний, хто з українців виступав, адже ми вирішили поберегти наших молодих триатлетів на більш важливі старти. Радує, що навіть попри травму ноги Олексій Щербина посів на цих змаганнях третє місце!

Чи під силу комусь з запорізьких атлетів вже цього сезону претендувати на місце в збірній естафетній команді? За підсумками Президії оголосили курс, що у Львові проходитимуть змагання для визначення кандидатів до відбіркових етапів на Олімпійські Ігри в змішаних естафетах.

Претендувати можуть всі, адже супер-спринтерська дистанція швидкісна, може гарантувати нам багато сюрпризів. Відбір відбуватиметься у два етапи: один з етапів цими вихідними у Львові, а другий у травні місяці відбудеться в Запоріжжі. Це безпосередньо та сама супер-спринтерська дистанція, так би мовити, справжній триатлон – не розділений.

Хто зараз, на вашу думку, є флагман запорізького триатлону?

Дем’янов, Костенко і Соколова. Вони всі рівні за набраними балами. На жаль, для Юліана минулий сезон взагалі не задався, адже в нього було отруєння після Кубку Європи в Туреччині, тому сезон закінчився для хлопця посередньо. Довелося з листопада місяця розпочинати власну підготовку фактично з нуля. Вже можна сказати, що, на фоні інших, колишні кондиції він собі вже повернув.

Виходячи з досвіду, як краще проводити збори: колективно, як в Чорногорії, чи локально – за участі лише запорізьких атлетів?

Збір колективний – це завжди краще! В будь-якому випадку знаходимо час і для індивідуальної роботи. В Чорногорії було чотири колективи – це львівський колектив, харківський, дніпровський та запорізький. Відповідно, чотири групи тренерів, тож 70-80 відсотків роботи у нас колективної, 20-30 індивідуальної.

Останніми роками в Україні важко не помітити високого суспільного інтересу до триатлону. Як з цим справи у Запоріжжі, які триатлонні традиції має ваше місто? Можемо говорити як про аматорський рівень, так і про спорт вищих досягнень.

З кожним роком підвищується рівень прагнення людей долучитися до спорту, але заняття триатлоном доволі відчутно б’ють по гаманцеві. Нашій публіці це не зовсім по кишені. На марафони, на пів-марафони народ почав підтягуватися, а от до триатлону потрапляють одиниці. Разом з тим, ми проводимо в місті змагання, які називаються «Кубок Хортиці». Так от, за останні 4-5 років з 40 учасників цифра піднялася до 60-70 чоловік. Старт наприкінці сезону, і в нас він фактично завжди присвячений Дню Незалежності. Але вже за тиждень по тому останні два роки ввели у Харкові старт на довгу дистанцію. Вийшло так, що більшість аматорів полюбляють саме довгу дистанцію: вони собі не можуть дозволити спринт, а через тиждень ще й туди поїхати. Але, при тому всьому, кількість учасників нехай і повільно, але все таки зростає – і це найголовніше.

Нині в фокусі – боротьба за право претендувати на ліцензію на Юнацькі Олімпійські Ігри, велика увага прикута саме до цієї вікової групи. Як ви вважаєте: чи це не перемога українського триатлону в цілому?

Так, ми повинні звертати серйозну увагу на нашу молодь! В будь-якому виді спорту існують сходинки до вершини, така собі піраміда. Спорту вищих досягнень без ДЮСШ та інших складових не буває. Приділяти увагу дітям – це наше безпосереднє завдання. Після Мартиненка, Сюткіна було 3-4 роки перерви. Так само, якщо говорити про попереднє покоління – Чорний, Дрозд, Сапунов, тобто також був розрив до Мартиненка і компанії. І щоб цього не виникало в майбутньому – маємо працювати з усіма віковими групами і приділяти їм достатньо уваги.

На даний момент у нас є еліта і молодь, а потім вже юніорський та кадетський склад. Прошарки – це тільки два-три чоловіка, які перейшли з молоді до еліти і залишилися там. Десь не вистачає фінансування – у тому сенсі, що спортсмени стають дорослішими. Їм треба себе якось мотивувати з точки зору заробітку, треба годувати сім’ї.

Скажіть, яким, на Ваш погляд, є майбутнє українського триатлону?

Майбутнє завжди повинно бути світлим! Якщо будуть грамотні люди біля керма, і якщо зміняться деякі положення в законі – наприклад, тієї ж спонсорської діяльності, яка наче б то у законі прописана, але по факту вона не діє. Приватний бізнес, який є і готовий був би допомогти, він не хоче ще й тут зв’язуватися з фіскальними службами.

Можливо від себе хочете ще щось додати?

Все буде добре! Головне – вірити в це й працювати!

X